Жовтень видався нуарним, та й коли, як не у розпалі осені, дивитися чорно-білі фільми з елементами детектива, саспенсу й драми? Цього місяця «Клуб любителів нуару» двічі запрошував глядачів на кіноздибанки, другий показ відбувся напередодні Гелловіну.
Цього разу співробітники відділу обслуговування користувачів Гончарівки покликали кіноманів до Українсько-данського молодіжного дому. Атмосфера була напрочуд затишною: зручно вмостившись у кріслі з чашкою гарячого напою, наш глядач занурився у події психологічного трилера з елементами нуару «Три обличчя Єви».
Стрічку було знято в 1957 році, але не за романом або повістю, як це зазвичай буває. Це була екранізація документальної книги лікарів Корбета Тігпена та Гарві Клеклі, в якій детально описувався випадок розладу множинної особистості Кріс Костнер Сейзмор. Відомо, що у пацієнтки було 22 субособистості.
Аби не заплутати глядачів, режисер та автор сценарію Наннеллі Джонсон наділив головну героїню трьома особистостями, які кілька років жили в одній свідомості. Спочатку ми бачимо сором’язливу і скромну домогосподарку Єву Вайт, вона виховує маленьку донечку і повністю залежить від свого суворого чоловіка. Дівчина страждає на головний біль та провали в пам’яті. Під час них вона «перетворюється» на зухвалу і веселу Єву Блек, яка обожнює яскраве вбрання та вечірки. Але є ще третя субособистість – Джейн, спокійна та поміркована молода жінка. Головна героїня проходить лікування: терапевт за допомогою психоаналізу та гіпнозу намагається розібратися, що стало тригером до недуги і хто є справжньою з-поміж усіх трьох?
Усі, хто прийшов на кінопоказ, були в захваті від гри акторки Джоан Вудворд, адже їй довелося зіграти не одну роль, а відразу три, і вона віртуозно перевтілювалася в інші образи. Її перформанс оцінила не тільки публіка, а й критики та кіноакадемії. За найкращу жіночу роль Вудворд отримала статуетку «Оскар», «Золотий глобус» та премію Національної спілки кінокритиків США.
Після напису «The End» у залі ще хвилину стояла тиша, усі були під враженнями від побаченого. Далі почалося обговорення, яке є не менш важливою частиною заходу, ніж сам фільм. Приємно відзначити, наскільки учасники «Клубу любителів нуару» обізнані в психології: вони досить легко розпізнали приховані механізми взаємодії персонажів і зрозуміли, хто є хто в цій історії. Для 1957 року стрічка стала революційною. Вона залишила вагомий слід в історії кіно і надихнула інших авторів на створення таких шедеврів, як «Бійцівський клуб», «Розділені долі», «Спліт» тощо.
Що ж до прототипу головної героїні, Кріс Костнер Сейзмор впродовж 20 років боролася зі своїм розладом і в 1977 році змогла остаточно одужати. Коли лікування закінчилося, вона стала активісткою і подорожувала по США, розповідаючи про свій досвід. Цим вона намагалася зруйнувати стигму навколо людей із психічними розладами і своїм прикладом підтримати тих, хто ще не поборов дисоціативний розлад особистості.
Наступна зустріч «Клубу любителів нуару» відбудеться вже в листопаді, у хабі для сімей військовослужбовців «Файта».
