Про збірку поезій завжди писати важче, ніж про будь-яке прозове видання. Бо вірші – то не лише рима, розмір на вдалий епітет. Це ще й відчуття світу, а воно у всіх своє, неповторне. Та чомусь здається, що саме у цій збірці кожен читач обов’язково віднайде вірш собі до смаку.
До збірки юної письменниці й журналістки Тетяни Гладиш увійшло майже 200 поезій, написаних у 2015-2017 роках.
«Тема кохання, розлука зустрічається, і надії також на нову зустріч. Багато віршів, де вчусь приймати саму себе, світ приймати. Бо, коли ми пишемо про такі речі, – у віршах ми їх легше переживаємо, коли чомусь дозволяємо вилитись на папері», – говорить про видання Тетяна.
Я спробую намалювати диво
Поламаним пензлем на воді.
Нехай я втомлена, зате мрійлива,
Виводжу кожну лінію дбайливо.
А раптом Бог мій зглянеться з небес?
І не кажіть, що не бува чудес,
Що марно вірить, не кажіть тоді.
Більша частина її віршованих творів присвячена коханню. Вона пише про нього несміливо, подекуди – натяками. Але так ніжно і щиро, що забуваєш і про неточну риму, і про часом наївний погляд на речі, бо найголовніше в її віршах – це щирість.
Гортаючи сторінки книги, з’являється думка, що саме це видання стане ідеальним варіантом для тих, хто любить виписувати собі у блокнот цитати. Не дивлячись на свій молодий вік, Тетяна дуже влучно підбирає слова, відходячи від загальновживаних порівнянь.
Оформленням обкладинки займалася подруга Тетяни, молода поетеса та художниця Надія Теленчук. У дівчат вийшов неймовірно чуттєвий творчий тандем, тому навіть складно уявити, що це видання могло мати інший вигляд.
Автор відгуку: Анастасія Козак
Коментарі