Херсонська обласна
універсальна наукова бібліотека
ім. Олеся Гончара
ПН-ЧТ: 9:00-18:00
СБ-НД: 9:00-18:00

Григорій Косинка – майстер новели (до 125-річчя від дня народження Григорія Косинки)

 
Ми тебе шукаєм по росинці
В Щербанівці, серед тополин,
І виходить мати у косинці
Виглядає, чи не прийде син.
Не приймав ти підлості нітрохи,
Прогримів, немов весняний грім,
І стоїть замучена епоха
Над безсмертним іменем твоїм.

 

Андрій Малишко  «Григорію Косинці»

 

 

Видатному українському письменнику-новелісту, представнику доби «Розстріляного відродження» Григорію Стрільцю 29 листопада виповнюється 125 років від дня народження. Автобіографічний етюд «На буряки» (газета «Боротьба» від 4 травня 1919р.) підписаний псевдонімом «Григорій Косинка», відтоді автор так і пішов з цим творчим ім’ям у літературне життя. Дружина і мати письменника згадували, що він дуже любив квіти, особливо польові, а серед них – білі ромашки й червоні косинці. Від квітки «червоні косинці» й походить його літературний псевдонім. Сам Григорій  Косинка в одному з біографічних начерків пояснював: «Квітка ця мало відома, а вона така ніжна й красива, скромна й разом з тим велична. Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хороше. Псевдонім залишається, от і все…» [6].

Час активної творчої праці й великої популярності Григорія Косинки у читачів припадає на середину 20-х років минулого століття. Відомий письменник-гуморист Олександр Ковінька згадував про це так: «У двадцяті роки оповідання Григорія Косинки – їй-бо, не перебільшую – з рук виривали».

На золотих богів (збірка Григорія Косинки, 1922р.). Фото з сайту Open Kurbas

Творчість Григорія Косинки завжди була тісно пов'язана з проблемами пореволюційного села. Уже перша збірка письменника «На золотих богів» (1922р.) відразу привернула увагу читачів і критиків та принесла справжнє визнання автору. Твори, що увійшли до збірки, написані автором у 1919–1921рр., проникнуті імпресіоністською стилістикою, духом романтизму, але майже всі вони були дуже реалістичними, розповідали про долю народу, втягнутого у вир революції та громадянської війни.  

Найвідомішою серед них є новела «За земельку». При першому її читанні може здатися, що це не закінчений твір, а шматок недописаного художнього полотна – так багато тут недомовленого, такі різні висновки можна зробити після трьох крапок останнього речення новели. Проте «За земельку» – твір повністю завершений і не потребує ані шліфування, ані дописування. Структура його мозаїчна: твір складається з кількох діалогів. Автор – холодний спостерігач, який фіксує побачене, акцентуючи увагу на, здавалось би, другорядному, що проте розкриває читачеві суть подій, людські почуття найвищого напруження. Новела Григорія Косинки «За земельку» розпочинається несподіваною розв’язкою: «Сміялися – танцювали, а молода плакала: вийшла заміж – та після вінця...» [3, с.25]. Сільська мораль була досить строгою до дівочої цноти, тому перше речення не просто інтригує, а й викликає передчуття якогось нещастя. Цинічні освідчення молодого в «коханні» з натяком, що він не просто любить, а любить за щось, увиразнюються цвіріньканням горобців, які ніби перепитують «за що?» Ці пташки асоціюються з плітками в селі. Сам молодий утримується від відповіді, але її дає його п'яний батько. Виявляється, молодий любить свою наречену «за земельку» – одружується з багатою дівчиною. Ніяких добрих почуттів молодий до нареченої не має. Фраза: «Не кисни, інвалід! – сказав ласкавий молодий, по-гадючому здавивши очима» [3, с.25], – переконливо засвідчує, що до нещасної грішниці він ставиться з презирством, ненавистю, а вчинками його керує користолюбство. Самовтішними і самообнадійливими в новелі «За земельку» стають слова матері молодої, яка, щоб приборкати власну тривогу, каже гостям, що гарна буде ніч, бо «хмари через місяць котяться – на погоду!» [3, с.25].

Новела «За земельку» дає змогу збагнути психологію окремих простолюдинів і розвінчує совєтські ідеї, що біднота завжди була чесною і порядною.

В житах (збірка Григорія Косинки, 2007р.). Фото з сайту Сhitaka  (бібліотека електронних книг)

Збірка «В житах» (1926р.) – це  добірка новел та оповідань ще з минулих зібрань та нових творів Григорія Косинки. Дуже важливою  з цього циклу є новела «Мати», яку  вважають одним із вершинних здобутків усієї української прози 20-х років минулого століття. Твір глибоко символічного звучання, написаний у 1925р., невдовзі з’явився окремою книжкою. Відтоді новела входила майже до всіх збірок письменника. Невідомо, що безпосередньо спонукало митця до її створення, як довго виношувався задум. Можливо, якийсь подібний епізод із життя, а чи просто тривога за свою згорьовану маму, боязнь втратити її. Образ матері у творі є центральним, довкола нього відбуваються всі події і сприймається він двояко: як реальна мати, хоч існує лише в думках, переживаннях, спогадах сина, і як наскрізний образ-символ материнства – основи всього життя на землі, уособлення вічного спокою, стабільності, захисту душі й тіла. У цій новелі письменник порушив проблему «мирної» людини в переломний момент історії, наголосив на неможливості ухилитись від боротьби в епоху жорстоких соціальних битв.

Григорій Косинка описує у новелі трагічний період більшовицько-польської війни 1920р. Окупанти ділять Україну між собою. Андрієві Романюку не до них, у нього є значно важливіша справа – помирає мати: «у матері знову починалася гарячка; їй знову лили на гаряче тіло самогонку, а брат Петро, засукавши рукава, розтирав… У хаті засмерділо горілим зерном: це батько з Петром випорожнили на материні ноги останню пляшку самогону. Батько поклав кулака, мов горнятко загоріле, на стіл, – сказав: – От жисть! Польський офіцер своєму собаці ногу перев'язував, а ми, виходить, гірше від собак здихаємо?! Біжи, Петька, ще до Одарки по самогонку, – наказував він братові» [2]. Андрій мусить прорватися крізь дві лінії фронту до зеленогаївської лікарні, аби привезти лікаря. Звісно ж, це йому не вдається. Мати помирає. Автор порушив у цьому творі глибокі загальнолюдські питання. Недаремно видатний поет Максим Рильський називав новелу «Мати» однією з найглибших речей письменника.

Гармонія (збірка Григорія Косинки, 1981р.). Фото з сайту Goodreads

Остання збірка  «Серце» (1933р.) була підготовлена Григорієм Косинкою до друку, але через цензуру заборонена. До її змісту увійшли й однойменна новела і твори «Гармонія» та «Змовини». Новела «Гармонія» підсумовує творчий доробок Григорія Косинки як новеліста та засвідчує, що письменник тяжів до ширших полотен, до глибшого узагальнення й осмислення життя. Літературні критики вважають «Гармонію» невеликою повістю, у якій новеліст, прагнучи актуалізувати загальнолюдські цінності – добро, мораль, справедливість, – показав радощі, болі та прагнення українського народу. У центрі уваги автора життя сільської родини Гандзюків, яка мешкає у с. Піях Київської області, її щоденні клопоти і турботи, відтінені соціальними збуреннями того часу. Кожен з героїв – мати, старший син Василь, навіть найменший Гришко – мають свої погляди на проблеми, які обсіли родину. На перших сторінках твору автор говорить і про те, що хлопці закохані в музику,  мріють про «гармонію на всі голосники», яка може плакати і сміятись, захлинаючись від пісень. Гришко так по-дитячому марить цим, «аж очі примружує від такого великого щастя, йому видається, як він, граючи, торкнеться підборіддям об ріжок гармонії...» [1]. Мріє про музичний інструмент і Василь, але він по-дорослому дивиться на речі: «Дома – на два місяці хліба, а йому – гармонію подавай» [1]. Саме гармонія відіграє фатальну роль у долі кожного з братів і всієї сім’ї Гандзюків.

Твір тематично продовжує оповідання про українське село періоду громадянської війни, бачимо глибоку драматизацію факту, майстерне ліплення персонажів, образну лаконічність фрази. Тут показано глибокі переживання сина бідної вдови Василя Гандзюка. «Не з добра» пішов Василь уночі на поле Смолярчукове – тяжке життя змусило його вкрасти копу проса. Власне, він узяв  своє, бо «хіба гріх у такого вкрасти? Йому ж з горла пре...» [1].  Добро Кирила Смолярчука, героя твору, зароблено працею наймитів, таких, як брати Василь та Грицько. Брати потрапляють до рук штабскапітана Мічугіна, їх мордують. Сам капітан, «схожий обличчям на пса», із звірячим задоволенням чинить розправу. Від смерті їх рятує сестра… У Василя, старшого, прокидається почуття людської гідності. Йому довіку буде соромно за крадіжку проса і за те, що сестра мусила за їхнє життя віддати дівочу честь. Дорогою ціною дісталась їм воля. У «Гармонії» Григорій Косинка змалював трагічні сторінки української історії перших десятиліть ХХ століття.

Григорій Косинка прожив лише 35 років, але багато встиг зробити. Він залишив після себе понад тридцять новел та оповідань, що, відігравши важливу роль у розвитку української прози 20-х років, не втратили свого пізнавального та художньо-естетичного значення й понині. Ще за життя твори письменника мали популярність серед молоді. Видавництва залюбки друкували нові твори, а шанувальники з нетерпінням чекали їхнього виходу. Імениті митці високо цінували працю Григорія Косинки. Так, літературознавець Микола Зеров, оцінюючи творчість новеліста, в оглядових статтях писав: «Оповідання Косинки являють ...одне з найпомітніших літературних явищ в обсягу прози. У них багато тонкої і влучної спостережливості, велика доза художньої безпосередності й прямоти. Мова  Косинки сильна, імпресіоністична» [5]. Василь Стефаник «вважав [Григорія Косинку] своїм продовжувачем у жанрі новели і лагідно називав «сином з Дівич-гори» [7].  Михайло  Стельмах  зазначав, що «свіже і вражаюче слово [Григорія Косинки] заслужило глибоку пошану читача, і це слово треба не тільки знати, а й досліджувати, вивчати».

Джерела:

  1. Косинка Г. Гармонія [Електронний ресурс] / Г. Косинка // Укрліб: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www. ukrlib.com.ua/books/ printit.php?tid=4225. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 04.11.2024.
  2. Косинка Г. Мати [Електронний ресурс] / Г. Косинка // Українська література: [електрон. б-ка]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https:// ukrclassic.com.ua/katalog/k/kosinka-grigorij/1360-grigorij-kosinka-mati. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 05.11.2024.
  3. Косинка Г. На золотих богів: дрібні оповідання. – Київ: Слово, 1922. – 68 с.
  4. Косинка Г. Серце [Електронний ресурс] / Г. Косинка // Укрліб: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www. ukrlib.com.ua/books/printit. php?tid=4205&page=3. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 01.11.2024.
  5. Мовчан Р. Григорій Косинка: зблизька і на відстані (Дещо з його біографії та літературного побуту 20-х років) [Електронний ресурс] / Р. Мовчан. – Режим доступу : https://md-eksperiment.org/post/20160630-grigorij-kosinka-zblizka-i-na-vidstani-desho-z-jogo-biografiyi-ta-literaturnogo-pobutu-20-h-rokiv. – Назва з екрана. – Дата публікації: 30.06.2016. – Дата перегляду: 07.11.2024.
  6. Мороз-Стрілець Т. Про Григорія Косинку (1899-1934): спогади / Т.М. Мороз-Стрілець. – Київ: Рад. письменник, 1969. – 215 с.
  7. Якимів О. Особливості художніх текстів Григорія Косинки [Електронний ресурс] / О. Якимів. – Режим доступу : https://md- eksperiment.org/post/20160630-osoblivosti-hudozhnih-tekstiv- grigoriya-kosinki. – Назва з екрана. – Дата публікації: 30.06.2016. – Дата перегляду: 31.10.2024.
Матеріал підготувала Діна Бондаренко,
головна бібліотекарка

Календар подій

      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
3031