Фото: Вікіпедія
Після звільнення правобережної Херсонщини українські війська приступають до звільнення Кінбурнської коси.
Кінбурнська коса – піщана коса, розташована в Миколаївському районі Миколаївської області. Ця коса є продовженням Кінбурнського півострова та частково відділяє Чорне море від Дніпровсько-Бузького лиману.
До повномасштабного вторгнення вона була туристичним об'єктом, де на вузькому проміжку (довжина – 40 км, ширина – 8-10 км) поєднувалися національний природний парк, чудові пляжі, піски і лісиста місцевість. Цей невеликий за розмірами піщаний півострів останні 200 років неодноразово ставав ареною кривавих боїв. Тривалий час ця місцевість була у володінні Османської імперії. Власне назва Кінбурн походить від тюркських слів «волосина» («кил») і «мис» («бурун»). Турецькі військові побудували тут фортецю в XV ст. та володіли нею аж до середини XVIII ст.
Майже 80 років без бойових дій перетворили Кінбурн на заповідник дикої природи. В 2009 року ця місцевість указом Президента офіційно стала національним природним парком «Білобережжя Святослава».
За легендами, Святослав Хоробрий – князь Київської Русі, який, зокрема, відомий своїми військовими походами на Візантію, полюбляв разом зі своїм військом зупинятися для перепочину під час походів саме на території Кінбурнської коси.
Територіально Кінбурн належить до Миколаївської області України. Але між косою і материковою частиною області знаходиться Дніпровсько-Бузький лиман. Саме окупація цього піщаного насипу російськими військами не давала українській владі оголосити про повне звільнення Миколаївщини на той час.
Цей клаптик української території війська рф захопили ще на самому початку повномасштабного вторгнення. Окупація Кінбурнської коси дозволила їм встановити контроль над значною ділянкою морської акваторії Чорного моря і фактично заблокувати порти Херсона і Миколаєва.
Крім того, присутність на косі дозволяла артилерії рф завдавати удари по Очакову, по місту, де розташована база центру морських спецоперацій Військово-морських сил України.
У січні 2023 року було підтверджено знищення на Кінбурнській косі ворожої автомобільної техніки та до 10 військових.
Рейд українських військових на човнах. Скріншот кадру з офіційного відео Міноборони
9 серпня 2024 року спецпризначенці ГУР МОУ під час рейду на Кінбурнську косу знищили шість одиниць броньованої техніки російських загарбників і ліквідували близько тридцяти ворогів.
Операцію провели підрозділи «Химера», «Аратта», «Стугна», «Paragon», «Сибірський батальйон» та «Терор» за підтримки Військово-морських сил ЗСУ. Спецпризначенці атакували укріплення противника, зокрема, позиції «Кінбурнська фортеця», «морський вокзал» та «пам’ятник суворову», де встановили бойовий прапор воєнної розвідки Збройних сил України. Було знищено близько 30 російських загарбників і шість одиниць броньованої техніки. Цей рейд продемонстрував високий рівень підготовки та ефективності українських спецпідрозділів у проведенні складних операцій на окупованих територіях. Він також став важливим сигналом для ворога про здатність ЗСУ до проведення успішних операцій у тилу противника.
Наразі велика частина заповідної природи Кінбурну постраждала від триваючої війни. На території півострова мешкали 4 тисячі видів тварин, зокрема, 300 видів птахів, які обрали собі Кінбурн як зручне місце для гніздування та міграції. Постійні обстріли території призвели до масштабних пожеж на півострові, постраждало близько 42% природного парку, тобто 4,2 тисячі гектар території. Згоріло близько 1 тисячі гектар лісового масиву на Кінбурні. Це дуже тяжка втрата для нас. Ще ніколи Кінбурнський півострів не мав такої заподіяної шкоди і ніколи з таким не зіштовхувався. За орієнтовними підрахунками, розмір збитків уже складає близько 100 млрд гривень.
Станом на квітень 2025 року ситуація навколо Кінбурнської коси залишається напруженою, і хоча територія все ще під контролем росії, українські сили активно готуються до її звільнення. Наразі тактика наших військ – не дати росіянам вільно себе почувати на окупованій Кінбурнській косі та зробити все можливе, щоб окупантів та їхньої техніки там не стало, тим самим полегшити собі завдання у майбутньому звільненні всього півдня України. Наявність бойових катерів та інших ресурсів підвищує шанси ЗСУ на успішну операцію в найближчому майбутньому.
Використані джерела
Інтернет-ресурси:
