Херсонська обласна
універсальна наукова бібліотека
ім. Олеся Гончара
ПН-ЧТ: 9:00-18:00
СБ-НД: 9:00-18:00
15.01.2021

Він народився у російськомовній родині на Волині, але став українофілом. Він стверджував, що легше знайти мову, якої він не знає, аніж порахувати скількома мовами він володіє. Його бібліотека нараховувала майже 50 тисяч томів, і він перевіз її до Києва, коли вирішив покинути Москву, щоб взяти участь у створенні Української академії наук. Його ім’я було затверджене XVI сесією Генеральної асамблеї ЮНЕСКО в перелікові видатних діячів світу. Та, незважаючи на геніальність та феноменальність, тоталітарна машина сталінських репресій не оминула і його.

Агатангел Кримський народився 15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському (Волинська губернія) у родині вчителя історії та географії Юхима Кримського. Батько походив із кримськотатарського роду, мати – з польсько-литовського.

Агатангел був дуже обдарованою дитиною. У три роки він уже навчився читати і відтоді не розлучався із книжками. Через два роки батьки віддали його до школи, а через 5 років уже перевели на навчання до прогімназії в Острогу, а потім і до Києва. Вищу освіту здобував у Колегії Павла Галагана (Київ), Лазаревському інституті східних мов (Москва), Московському університеті. Вивчав арабську, перську, турецьку філологію, пройшов повний курс славістичних студій. На отриману після завершення навчання спеціальну стипендію від Лазаревського інституту Агатангел Кримський два роки прожив у Сирії та Лівані, опановуючи арабську мову. Загалом учений знав приблизно від шістдесяти до ста мов. Захистив магістерську дисертацію з арабістики в Санкт-Петербурзькому університеті (1896). Викладав у Лазаревському інституті.

Неймовірно вражає діапазон його наукових інтересів і сфера досліджень. Агатангел Кримський – один із найвизначніших світових мовознавців і дослідників історії та культури Сходу, визнаний авторитет і експерт у галузі санскриту, семітології, східних і західних мов. Лише сходознавча творча спадщина Кримського складає 26 томів. Він – автор першої у світі історії арабської літератури в 5 томах, 4-томної «Історії Туреччини та її письменства», «Історії Персії та її письменства», «Історії мусульманства», «Історії арабів і арабської літератури», автор сходознавчих праць з арабістики, тюркології, іраністики, візантійської культури, оглядів сирійської й абіссинської літератур, статей про роль слов’янського елементу в Османській імперії, робіт з історії хозарів, Криму та ін. Він переклав на українську мову літературні твори таких велетнів Сходу, як Омар Хайям, Фірдоусі, Сааді, Гафіз та інших, а також твори письменників західноєвропейських літератур. А. Кримський також є автором перекладів на турецьку мову творів Тараса Шевченка.

У 1918 році, маючи як професор найкращі наукові перспективи у Москві, несподівано для багатьох переїхав до Києва, стояв біля витоків Української академії наук, разом із Вернадським вони фактично створили і зібрали унікальний фонд Всенародної бібліотеки України (тепер Національна бібліотека України імені Вернадського), був учителем титана української історичної науки Омеляна Пріцака, перекладав, писав вірші й прозу, був визнаним ерудитом та інтелектуалом навіть у високих академічних колах.

Його збірка поезій «Пальмове гілля. Екзотичні поезії» містить оригінальні вірші А. Кримського та його власні переклади арабських поезій українською мовою. На думку дослідників, збірка є унікальною пам’яткою літератури. Так, у 1910 р. Іван Франко пише про вченого-орієнталіста як про «високоталановитого поета» і «дуже оригінального повістяра».

Лазар Каганович пропонував Кримському укласти «Російсько-український словник», але той рішуче відмовився: «Не хочу рискувати своїм чесним ім'ям перед галичанами, що досі твердо вірили в мою непідкупну чесність і рішуче усуваюся від участи в Словникові, де безшабашно гарцюють усякі мовокалічники та мовозасмітники».

Агатангел Кримський вважав, що в Україні принципово необхідно спілкуватися українською мовою. Для себе він свідомо обрав українську і для спілкування, і для наукової роботи, і для творчості.

«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від офіційних занять часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці», – писав Агатангел Кримський у своїй автобіографії.

Як дослідник мов, учений відстоював тезу, що українська мова існувала вже в XI столітті «як цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця». Цю позицію академік сформував на основі унікальних досліджень, результати яких виклав, зокрема, у працях «Українська граматика», «Нариси з історії української мови».

Наукові дослідження Агатангела Кримського ішли всупереч офіційно встановленій у СРСР, а тепер так само головній у сучасній Росії, тезі про «Київську Русь як колиску трьох братніх народів і трьох братніх мов: російської, української і білоруської».

З 1929 року радянська влада почала переслідувати Агатангела Кримського. У 1930-х роках він був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України. У липні 1940 року Кримського було заарештовано. А у 1941 році постановою НКВС Агатангела Кримського, без жодних доказів, звинуватили в тому, що він був «ідеологом українських націоналістів, який упродовж років очолював націоналістичне підпілля», й ув’язнили в одній із тюрем НКВС у Кустанаї (Казахстан).

Там 25 січня 1942 року й загинув учений світового масштабу, за однією із версій дослідників, не лише від фізичного виснаження й хвороби, а й через тортури, яким його піддавали.

Реабілітований у 1957 році.

Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів:

Про нього:

  • Агатангел Кримський. Нариси життя і творчості/ Національна Академія наук України; відп. ред. Е.Г. Циганкова, відп. ред. О.Д. Василюк, відп. ред. Ю.М. Кочубей – К. : Стилос, 2006. – Бібліогр. наприкінці гл. та в підрядк. прим. – Імен. покажч.: с. 547-560. – 563 с. – (Наукова спадщина сходознавців).
  • Гурницький К.I. Кримський як історик/ К.I. ГУРНИЦЬКИЙ – К. : Наук. думка, 1971. – 184 c.
  • Пріцак Омелян. Українець тюркського походження Агатангел Кримський [Текст] / О. Пріцак // Пам'ять століть. Україна. – 2008. – №4. - С. 124-142 – Бібліогр. у кінці ст.
  • Чабаненко В.А. Питання історії української мови в листах А. Ю. Кримського до П. Г. Житецького [Текст] / В.А. Чабаненко // Українська мова. – 2007. – №3. – С. 17-26.
  • Циганкова Елла. Сходознавча колекція Агатангела Кримського у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського [Текст] / Е. Циганкова // Бібліотечний вісник. – 2001. – №6. – С. 13-18 – Бібліогр. у кінці ст.
  • Та інші.

Його твори:

  • Кримський Агатангел Юхимович. Виривки з мемуарів одного старого гріховоди: вибране/ А.Ю. Кримський; упоряд. Ю.І. Ковалів – Київ : Академія, 2016. – 319 с. – (Програма «Українська книга»).
  • Кримський Агатангел Юхимович. Історія Туреччини: Звідки почалася Османська держава, як вона зростала й розвивалася і як досягла апогею своєї слави й могутності : з 13 малюнками, що їх узято побільше із стародруків XVI-XVIII ст./ А.Ю. Кримський – К. : Друк. Укр. акад. наук, 1924. – Бiблiогр. i додатки i завдання друкар. помилки с. 222. – ХІІІ, 226 с. – (Збірник історично-філологічного відділу).
  • Кримський Агатангел Юхимович. Поезії/ А.Ю. Кримський; Сост. О. Бабишкін, вступ. ст. О. Бабишкін – К. : РАД. ПИСЬМЕННИК, 1968. – 339 c – (Бібліотека поета).

Календар подій

     1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
252627282930