«Біда ломить і залізо, а ви лиш людина…»
О. Кобилянська.
«Зелена Буковина подарувала Україні непересічну Жінку-письменницю Ольгу Кобилянську. «Гірська орлиця», «мімоза з похиленою голівкою», «аристократка духу» – так називають її всі, хто захоплюється творчістю цієї геніальної письменниці. Геніальною своїми ідеями, духовністю, моральністю, надзвичайною чуттєвістю, а головне, вірою в щасливе майбутнє її знедоленого, але такого талановитого та багатогранного українського народу. У тринадцять років майбутня письменниця почала писати вірші, пізніше оповідання та алегоричні замальовки німецькою мовою. Писати українською мовою Ольгу спонукали її подруги – донька повітового лікаря Софія Морачевська-Окуневська та її родичка Наталка Кобринська. У автобіографії О. Кобилянська згадує: «Вона [Софія] заговорила до мене українською мовою, переконуючи, що мені треба писати не по-німецьки, а для власного народу – по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок, стала моєю щирою подругою…».
Її шлях до української мови, літератури, культури був довгим і складним, але наполегливим. Може, ніхто з інших письменників Галичини й Буковини не переборював стільки труднощів, щоб стати в літературі виразником прагнень і сподівань українського народу, взяти на озброєння його мову, як Ольга Кобилянська.
Письменниця відстоювала українську мову і в боярській Румунії, і в радянській Україні, і за німецької окупації. Більше того, активно виступила в ЗМІ проти агресії Німеччини, опублікувавши ряд статей яскравого експресивного характеру. У її квартирі гестапо був проведений обшук, в результаті якого більшість рукописів вилучили, з них багато зникло і не знайдено досі. Уряд Румунії, що підтримував нацистів, віддав Ольгу Кобилянську військовому суду. Та окупанти так і не змогли провести його: письменниця померла до початку процесу.
У 1891 році в селі Димка на Буковині Ольга Кобилянська пише твір «Людина». В основу повісті О. Кобилянська поклала досконало перероблене оповідання «Вона вийшла заміж», написане нею у 1887 році німецькою мовою. І оповідання, і повість присвячені Наталі Кобринській – відомій громадській діячці, ініціаторці створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух у Галичині. У первісному варіанті Кобринська хотіла вмістити твір до жіночого альманаху «Перший вінок» (1887), проте редактор видання І. Франко відмовив їй через слабкість твору.
Згодом Ольга Кобилянська доопрацювала текст до повісті і під заголовком «Людина» відіслала в німецький часопис «An der schőner blauen Donau» («На прекрасному голубому Дунаї»). Редактор часопису оцінив твір позитивно, але не прийняв оповідання до публікації, проте підтримав творчі наміри авторки, порадивши «писати під кожним зглядом і не покидати пера». Згодом О. Кобилянська розширила оповідання й переробила його на повість. Подала твір до журналу «Правда», однак його знову відхилили. Авторка наполегливо працювала над художнім удосконаленням повісті, а в жовтні 1892 року надіслала її до журналу «Зоря», додавши присвяту Наталії Кобринській. Твір нарешті прийняли до друку, і він побачив світ у 1894 році.
«Людина» - це перша повість письменниці українською мовою та перший твір в українській літературі, у якому втілена ідея фемінізму. Цей твір був дуже дорогий авторці, бо саме він відкрив їй шлях в українську літературу, сприяв її визнанню як української письменниці.
Тлумачення заголовку повісті Ольга Кобилянська подає в одному зі своїх записів. Йдеться не про стать, а про право жінки самій заробляти собі на прожиття, про індивідуальну свободу жінки, про повагу до неї. Письменниця говорила, що її заслуга в тому, що вона змогла привернути увагу читачів "до справжніх Марусь, Ганнусь і Катрусь, які повинні стати жінками європейського характеру". Літературознавці відзначають, що саме Ольга Кобилянська стала першим в історії української літератури письменником, хто показав образ української жінки абсолютно по-новому: це була не "традиційно" забита, пригноблена селянка, а інтелігентка, жінка, яка прагне до знань, до освіти, яка виступає за рівноправність у суспільстві між жінками та чоловіками
Ольга Кобилянська була і залишається знаковою особистістю в українській та світовій літературі. Вона змогла словом розбурхати важливі соціальні теми, які при її житті вважалися несприйнятними. У своїх творах письменниця розповідала про те, якою є жінка в суспільстві, якою вона хоче бути і якою вона має право бути.
Пам'ятник Ользі Кобилянській на Театральній площі В Чернівцях
Використані джерела
- Кобилянська й сучасники
- Предтеча нової жінки
- Одна з найталановитіших: як описували творчість Ольги Кобилянської сто років тому
- Якою була Ольга Кобилянська?
Відео матеріали
