Мустафа Джемілєв —сильна, достойна, смілива людина. Його життя – це десятиліття напруженої громадської та політичної діяльності, боротьби з репресивним радянським режимом, відстоювання прав кримських татар. Мустафу Джемілєва знають як радянського дисидента, одного з лідерів національного руху. В останні роки Джемілєв, народний депутат України кількох скликань, працював над подоланням радянської спадщини в національній політиці, над гармонізацією міжнаціональних відносин в Україні, формуванням правової основи для визнання кримських татар корінним народом в Україні.Своє життя, присвятив захисту волі народів. Він є символом єднання кримськотатарського народу, який твердо продовжує відстоювати важливу для всіх нас істину: «Крим — це Україна».
Народився 13 листопада 1943 року у Криму під час німецької окупації. Після приходу радянських військ, 18 травня 1944 року, разом з усім кримськотатарським народом піврічний Мустафа та його сім'я були депортовані до Узбекистану. До дванадцяти років Джемілєв разом зі своєю сім'єю проживав під адміністративним наглядом в Андижанській області. У 1955 році вони переїхали до міста Андижана, а вже наступного року — до Мірзачуль. Після закінчення школи намагався вступити до Середньоазійського державного університету, та спроба не вдалася через заборону приймати до університету кримських татар. У віці 16 років Джемілєв, працюючи токарем на Ташкентському авіаційному заводі, брав участь у нелегальній молодіжно-студентській організації «Спілка кримськотатарської молоді», куди входили кримськотатарські студенти та робітники. Після рoзгону oрганізaції, його звільнили з рoботи та встанoвили нaгляд КДБ. У 1962 році вступив до Ташкентського інституту сільського господарства, а вже у 1965-му був виключений за дисидентську діяльність. У травні 1966 року Мустафу засуджено на півтора роки позбавлення волі через відмову служити у Радянській армії з політичних мотивів.
Загалом був засуджений сім разів (протягом 1966-1983 рр.) за правозахисну і дисидентську діяльність, провів у тюрмах і трудових таборах близько 15 років. Після завершення другого терміну в 1972-1974 рр. проживав під гласним адміністративним наглядом в Гулістані, працюючи інженером у радгоспі. Процес над Джемілєвим в Oмську став найвідомішим через сухе гoлодування, яке тривалo 303 дні, його висвітлювaли мaйже усі західні медіa.
Під час відбування чергового терміну з березня 1979 року перебував в Колимі в селищі Зірянка, працював на кисневій станції. Туди ж приїхала його майбутня дружина Сафінар, там же народився спільний син. У лютому 1983 року був звільнений і разом з дружиною та дитиною, після майже 39-ти років заслання переїхав до Криму і оселився у знайомих в місті Саки. Однак через три дні вони були видворені з півострова, сім’ю перевозили з міста в місто. Після пікету кримських татар на підтримку Джемілєва його відпустили і він з сім'єю повернувся в Узбекистан в місто Янгиюль під нагляд МВС. Там працював слюсарем і різноробочим.
Того ж року заснував і був редактором нелегального "Інформаційного бюлетеня ініціативної групи кримських татар ім. Муси Мамута". У 1986 році – звільнений з радянських тюрем, а вже у 1987 році переїхав до Бахчисараю.
У радянські часи займався правозахистом та боротьбою за права кримських татар, був учасником дисидентського руху та одним з ініціаторів створення "Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР". У 1987-1989 роках керував Центральною ініціативною групою національного руху кримських татар, яка висувала вимоги повернення кримських татар і відновлення автономії Криму. Був головою Організації кримськотатарського національного руху (ОКНР), яку очолював з 1989 по 1991 роки. Дружина Джемілєва Сафінар з початку 1990-х очолювала Лігу кримськотатарських жінок.
У 1991 році Курултай кримськотатарського народу обрав Джемілєва головою Меджлісу, після чого він склав повноваження голови ОКНР. Вперше був обраний народним депутатом у 1998 році та увійшов до Верховної Ради від "Народного Руху України". Він і Рефат Чубаров стали першими представниками свого народу в українському парламенті. Джемілєв був членом Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Входив до фракції Народного Руху. З 2002 по 2009 рік був нардепом від блоку "Наша Україна". Займав посаду голови підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій. Джемілєва двічі висували на здобуття Нобелівської премії миру: у 2009 році його кандидатуру висунув Перший Всесвітній конгрес кримських татар, у 2011 році - Товариство захисту пригноблених народів.
На парламентських виборах 2012 року потрапив до парламенту за списком ВО «Батьківщина» під № 12 як безпартійний. Був членом комітету ВР з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. У 2014 році на дострокових виборах до Верховної Ради балотувався за списками Блоку Петра Порошенко. З листопада 2014 року народний депутат Верховної Ради України VIII скликання.
На дострокових парламентських виборах 2019 року обраний народним депутатом Верховної Ради IX скликання від партії Європейська солідарність.
Член Комітету Верховної Ради України з прав людини, деокупації і реінтеграції тимчасово окупованих територій в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. Член Постійної делегації в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.
Під час кримської кризи Джемілєв займав позицію недоторканності кордонів України і не визнав референдум. Після анексії Криму Росією, російська влада заборонила йому в'їзд на територію півострова (і Росії в цілому). Проти повернення і, особливо, можливої діяльності екс-голови меджлісу виступає керівник нинішнього уряду Криму Сергій Аксьонов. Після окупації Криму він продовжує відстоювати права свого народу, хоча Кремлівський режим до 2034 року заборонив йому в’їзд до Криму.
У 2018 році п'ятий президент України Петро Порошенко нагородив Джемілєва "Орденом Свободи". Звання Героя України, лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв отримав на своє 80 річчя у листопаді 2023 року, президент Володимир Зеленський вручив йому орден "Золота Зірка".
Інтернет ресурси
- Мустафа Джемілєв: коли звільнять Крим і про що розмовляв з Путіним[Електронний ресурс]/DW Українською.-Україна,2012.-Електронні відеодані.-Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=eE6gYE8DWS8.-Дата перегляду: 20.12.23.
- BUGUN: МУСТАФА ДЖЕМІЛЄВ - ЛІДЕР КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ[Електронний ресурс]/Телеканал АТР.-Україна,2015.-Електронні відеодані.-Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=h6m7BmMJmWE.-Дата перегляду: 20.12.23.
- Мустафа Джемілєв у день 80-річчя отримав звання Героя України"[Електронний ресурс]/Espreco.TV.-Україна, 2013-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=Hn4J4Hc6m70.-Дата перегляду: 20.12.23.
- Соціальної справедливості в СРСР ніколи не було» МУСТАФА ДЖЕМІЛЄВ | ОБЛИЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ[Електронний ресурс]/Обличчя Незалежності.-Україна,2021.-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=giZsoArHRzI.-Дата перегляду: 20.12.23.
Використанні джерела
