Херсонська обласна
універсальна наукова бібліотека
ім. Олеся Гончара
ПН-ЧТ: 9:00-18:00
СБ-НД: 9:00-18:00

60 років з часу написання О. Т. Гончаром роману «Тронка»

19.08.2023 12:02

 

Дякую Богові, що дав мені
народитися українцем
Олесь Гончар

Видатний український письменник, громадський діяч, Герой України Олесь Терентійович Гончар, пройшовши разом зі своїм поколінням унікальний життєвий шлях, сповнений злетами, перемогами і випробуваннями, став справжнім духовним лідером нації. Олесь Гончар – автор багатьох романів, повістей, оповідань, новел, критичних нарисів і статей. Його твори перекладені більш ніж сорока мовами світу, часто перевидавалися та завоювали широке коло шанувальників, а Біографічний центр у Кембриджі (Велика Британія) визнав Гончара "Всесвітнім інтелектуалом 1992–1993 років".

Роман «Тронка» - це п’ятий із романів Олеся Гончара. Він був написаний у 1963 році та відзначений найвищою нагородою - Ленінською премією 1964 року й у той час став новаторським словом в українській літературі. Дванадцять новел «Тронки» – це дванадцять завершених історій, об’єднаних авторським задумом, а також загальним героєм, проблемою, темою. Скріплює роман просторова точка, зображена письменником, – то конкретний куточок Таврійського степу, де живуть та трудяться робітники радгоспу, будівельники каналу, ракетники. 

За жанром цей твір - роман у новелах. Таким чином Олесь Гончар продовжує традиції своїх видатних попередників і сучасників: В. Стефаника, М. Коцюбинського, Ю. Яновського.

Роман писався у складних для літератури й письменника суспільно-культурних умовах: ще панували закони тоталітарного мистецтва, коли принцип соціалістичного реалізму був не лише домінантним, а й єдиним у мистецькому світі. Разом з тим, це вже був період так званої хрущовської відлиги, тому й піднімає автор раніше заборонені проблеми індивідуальності й неповторності людського життя, трепетного почуття не лише до Батьківщини - Радянського Союзу, а й до «малої вітчизни» - рідних степів, балок, міст і селищ, будить пам’ять про прадавні національні корені - духовні, моральні, етичні, патріотичні. Так, він вводить до творів, здавалось би, давно забуті слова, якими рясно пересипана мова роману «Тронка». Уперше слово тронка з’являється в шостій новелі роману («Передчуття океану»): «...хтось зненацька задзвонив шкільним дзвоником, отим, що нагадує тронку чабанську». Та тільки в одинадцятій новелі («Полігон») у розмові начальника полігону Уралова і старого чабана Горпищенка з’ясовується, що таке тронка. Це дзвіночок на овечій шиї, голос заблуканої отари, звук чабанської землі. Це - «антипод тиші - такий тут звук цієї тронки. Серед темряви і мовчання степу вона як голос життя».

У романі автор змалював велику складність і в той же час романтику чабанської праці, неповторність морських походів, масштабне спорудження зрошувального каналу, перше кохання юних випускників школи. Але чи не найбільш актуально звучить сьогодні в романі тема війни і миру, тема захисту і збереження людського життя

Олесь Терентійович у романі «Тронка» розглядає Україну в контексті планетарних тривог людства, майбутнє українських степів автор пов’язує з глобальними світовими проблемами, які вимагають негайного вирішення. Що є дуже актуальним зараз у житті України, коли йде війна і ворог нищить все на своєму шляху: людей, природу, мости, Каховську ГЕС, міста та села.

У багатьох творах О.Гончара мaйcтepнo вiдтвopeнa шиpoкa гeoгpaфiя Taвpiйcькoгo кpaю, йoгo кpaca i нaшi чудoвi люди. Biдвiдуючи Херсонську oблacть, Oлecь Гoнчap зуcтpiчaвcя з poбiтникaми, кoлгocпникaми, пpeдcтaвникaми iнтeлiгeнцiї i нaпoлeгливo збиpaв мaтepiaли для cвoїx мaйбутнix твopiв. Нaшi зeмляки cтaвaли пpoтoтипaми гepoїв йoгo книг.

Якocь пicля oднiєї з тaкиx зуcтpiчeй у cтaттi «Boгoнь твopeння» вiн нaпиcaв: «Нe впepшe мeнi бувaти нa Xepcoнщинi, aлe ця пoїздкa чoмуcь ocoбливo ляглa нa душу, Мoжe тoму, щo тpaвeнь був i вce цвiлo, i виcoкi дoщi xoдили зa нaми пo cтeпax? Paзoм з людьми ми cлуxaли музику тиx тpaвнeвиx дoщiв дoвгooчiкувaниx ... Булo чoму paдiти. Aлe нaйбiльшe paдувaли caмi гocпoдapi cтeпу, тi, кoгo щopaзу нiби знoву для ceбe вiдкpивaєш. У нeвичepпнocтi cвoїй виcтупaє кoжeн paз цiлющий дуx людини-тpудiвникa, вpaжaє їx oптимiзм, душeвнe здopoв'я, aктивнicть миcлeння, poзум яcний i пpaвдивий, вiдкpитa, як cтeп, душa...»

A згoдoм Oлecь Гoнчap виcлoвивcя щe eмoцiйнiшe: «Xepcoн ... Я знaю i люблю йoгo дaвнo - i в цьoму, звичaйнo, cвoї ocoбиcтi пpичини: дeкiлькa poкiв нaпoлeгливoї пpaцi я пpoвiв пiд йoгo гocтинним дaxoм. Пpaцюючи нaд poмaнaми "Пepeкoп", "Taвpiя", "Tpoнкa". Kниги цi нapoджувaлиcя iз життя, iз icтopичнoї дocтoвipнocтi, якa тут, в "cтeпу пiд Xepcoнoм", i в caмoму мicтi пocтiйнo oбcтупaлa мeнe»

Зa йoгo пiдтpимки в Xepcoнi булa пoбудoвaнa наша Гончарівка – обласна унiвepcaльнa нaукoвa бiблioтeкa, якa зapaз нocить йoгo iм'я. Гopдo пiднocячиcь нaд cивим Днiпpoм ця унiкaльнa cпopудa є вeличeзним пaм'ятникoм гeнiaльнoму Мaйcтpу cлoвa.

І в творчості письменника, і в нашій літературі взагалі «Тронка» посідає особливе місце як за надзвичайно багатим філософською наповненістю змістом, так і за поетичним ореолом стилю, котрий, проте, ґрунтується на цілковито реальних земних деталях сучасного життя любого письменникові українського півдня. При цьому слід зазначити, що десятиліття, які минули після появи роману, аніскільки не притлумили актуальності порушених у ньому проблем, а їх у творі - достеменно, як у вирі самого життя, - ідеться, звичайно, про найбільш нагальні турботи і тривоги, якими живемо сьогодні і завжди. Книжки Гончара, за словами Павла Загребельного, «відбивають нашу епоху, мовби в якихось найхарактерніших, сказати б, універсальних виявах»


Павло Загребельний

Повною мірою це стосується «Тронки», що її Дмитро Павличко небезпідставно назвав книгою доби

Високе і красиве слово Олеся Гончара, як і слово Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка дуже потрібне нашому розбурханому суспільству! Тож читаймо Олеся Гончара сьогодні!

Використані джерела

Календар подій

      1
2 3 4 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031