Герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість-Дмитро Коцюбайло. Був відданий спільній визвольній справі командир, надійний та перевірений запеклими боями побратим, він відстоював інтереси України, звільняв окуповані території та боровся з російськими бойовиками.
Дмитро народився 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківській області. Прадід Дмитра воював у складі УПА. Закінчив Бовшівську загальноосвітню школу. Багато часу присвячував спорту: займався легкою атлетикою, футболом, веслуванням на байдарках та каное. Був творчим - робив копралажі, цював зі шкірою, займався ковкою по металу, вибивав на граніті. Після школи вступив до Івано-Франківського професійного будівельного ліцею. Навчався на художника, його позивний «Да Вінчі» пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
У лютому 2014року, 18 річний Дмитро був учасником Революції гідності, стояв на барикаді біля Будинку профспілок України у м. Києві. Відбивався від бійців спецпідрозділу «Беркут», які намагалися прорватися.
Навесні 2014 року, з початком антитерористичної операції на сході України, добровольцем вступив до лав Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор". Пройшов військову підготовку у 169-му навчальному гвардійському центрі Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0665, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області). Після її завершення доброволець Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор" Д.І. Коцюбайло (позивний "Да Вінчі") вирушив захищати державний суверенітет та територіальну цілісність України. У липні 2014 року добровольці з "Правого сектору" вступили у бої за звільнення населених пунктів Донецької області. 18-річний Дмитро Коцюбайло був призначений старшим відділення і спочатку керував діями 10 товаришів, багато з яких були старшими за нього.
На початку жовтня 2014 року в районі Пісків, Дмитро отримав важке поранення танковим снарядом. Один осколок снаряду прилетів йому в обличчя, розірвавши губу та вибивши зуб. Іншим уламком були пошкоджені ребра та перебита ключиця, де медикам довелося встановлювати скріплюючу пластину. Вже у листопаді 2014 року Дмитро Коцюбайло повернувся на фронт.
У січні 2015 році Да Вінчі став наймолодшим командиром 1-ї штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор". Воював у битвах за Карлівку, Піски та Савур-Могилу. У серпні 2018 році в районі Покровська на Донеччині на життя Дмитра невідомі вчинили замах, розстрілявши його автомобіль. Тоді воїн не постраждав.
На базі " Вовки Да Вінчі"в Авдіївці навіть жив справжній вовк –якого приручив Дмитро. База, крім основного призначення, була освітнім і культурним осередком. Туди постійно приїжджали журналісти, депутати, офіцери ЗСУ, різні комбати, інші підрозділи, артисти з концертами. Базу ворог знищив у березні 2022 року.
У 2017 році Дмитро отримав звання Народний герой, а у 2021 році — Герой України. «Да Вінчі» став першим військовим-добровольцем, який отримав це звання при житті.
Указом Президента України Володимира Зеленського № 608/2021 від 30 листопада 2021 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, добровольцю Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор" Дмитру Івановичу Коцюбайлу присвоєно звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".
Після трьох років війни Дмитро познайомився з волонтеркою медичного батальйону "Госпітальєри" Аліною Михайловою. Дівчина тоді пропонувала "Да Вінчі" допомогу з ліками для його роти. Слово за слово вони почали спілкуватися, між ними виникли почуття і вони стали нерозлучними.
Дмитро Коцюбайло зібрав відбірний батальйон. Мав довіру та підтримку головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Повномасштабне вторгнення РФ зустрів поблизу м. Щастя Луганської області. Брав участь у боях на Київщині, Херсонщині, Ізюмському та Запорізькому напрямках. Влітку 2022 у взаємодії із ЗСУ штурмову роту «Вовки Да Вінчі» переформували у Перший окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі» у складі 67-ї окремої механізованої бригади. Командував батальйоном у званні молодшого лейтенанта. Зі своїм легендарним підрозділом брав участь у контрнаступі ЗСУ на Слобожанщині. Разом із бійцями свого 1-го батальйону став ударною силою у Балаклійській операції. Йому вдалося переправитися на інший берег р. Оскіл, звільнити смт Куп’янськ-Вузловий Харківської області та інші населені пункти. Підрозділ під час кожної операції знищував десятки ворожої техніки, скупчення живої сили противника, захоплював трофейну техніку.
Від лютого 2023 воював на Бахмутському напрямку. Загинув 7 березня 2023 року у боях за м. Бахмут унаслідок осколкового поранення від обстрілу російськими реактивними системами залпового вогню «Град». Похований 10.03.2023 поблизу храму Святого Миколая Чудотворця Української греко-католицької церкви на Аскольдовій могилі в м. Києві. Чин погребіння очолив владика Йосиф Мілян.
Інтернет ресурси
- Герой України "Да Вінчі". Історія легендарного бійця та причина загибелі/Говорить великий Львів.-Україна,2019.-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://youtu.be/xJ5gF05ynW8?si=x6dXjBGmfjya8f_J .-Дата перегляду:30.03.24.
- Неможливо замінити "Да Вінчі"!” Роковини з дня загибелі Дмитра Коцюбайла[Електронний ресурс]/ТСН.-Україна,2012.-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://youtu.be/JXyRFu8P2vg?si=NnAlzrP3w2ePpIdA.-Дата перегляду:30.03.24.
- Новим героєм України став доброволець "Правого сектору" Дмитро Коцюбайло/ТСН.-Україна,2012.-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://youtu.be/xft14_Hr150?si=tNGvwl8NO3PtKLZa.-Дата перегляду:30.03.24.
- ПАМ’ЯТІ легендарного Дмитра КОЦЮБАЙЛА "Да Вінчі". СПЕЦВИПУСК Рандеву/5 канал.-Україна,2007.-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://youtu.be/zJqPRl5Iycw?si=ibgg2TAtbllz65d_.-Дата перегляду:30.03.24.
- Репортаж із села Бовшів, де зростав Герой України Дмитро Коцюбайло на позивний Да Вінчі/Суспільне Івано-Франківськ.-Україна,2011.-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://youtu.be/tQj2eJRKN1o?si=Asb3y0BkDcHdX_1e.-Дата перегляду:30.03.24.
Використанні джерела
