Мудра, неймовірно сильна і незламна духом Жінка, на плечі якої випали виняткові випробовування. Юною 20-літньою дівчиною долучилася вона до руху Нескорених, відданих ідеалам боротьби та служіння Українській державі та її народу. За свою націоналістичну діяльність 25 років відсиділа у тюремному ув’язненні, звільнившись на 51 році життя. Дарка Гусяк— зв'язкова Головнокомандувача Української повстанської армії, генерала-хорунжого Романа Шухевича, активістка Організації українських націоналістів, кавалер ордена княгині Ольги III ступеня.
Дарка народилася 4 лютого 1924 року у Трускавці на Львівщині. Середня донька в українській родині Юрія та Марії Гусяків. Батько працював у «Просвіті», був головою товариства «Сільський господар», яке допомагало селянам. Мама Марія була знана кравчиня, навчалась у львівській жіночій школі «Труд». Дід Олекса був січовим стрільцем, а згодом багато років війтом Трускавця. Подружжя тримало велике господарство та здавали кімнати у своєму будинку курортникам. Завдяки цьому, діти мали змогу навчатися. Дарка з сестрами закінчили українську народну школу та Дрогобицьку торгівельну гімназію. Гусяки мали чітке переконання, що освіта є ключовою. Проте, майбутнє сестер змінилося з приходом радянських окупантів. Батька було обрано головою сільради, але за активну громадську діяльність радянська влада у 1940 році його репресувала. Після цього родина більше ніколи не побачила Юрія. Його слід загубився 1940 року в Архангельській області. Він став першою жертвою окупаційного режиму з родини Гусяків. Усі члени сім’ї допомагали Організації українських націоналістів у боротьбі за державність України. У 1947 році, відчуваючи небезпеку арешту, Дарія з мамою продали майно, покинули хату і перейшли у підпілля.
Невдoвзі Дарія Гусяк стaла зв’язковoю Романа Шухевича, на Великдень у 1948 році дівчинa урoчисто склала присягу і вступила до лав Організації укрaїнських націoналістів. Присягу приймaв сам Роман Шухевич. Не кожен міг стати членом ОУН, це мала бути свідомa, віддaна і жертовнa людинa.
Майже всі зв’язкові Шухевича, походили з міст (Львів, Стрий, Трускавець), народилися в заможних, інтелігентних, національно свідомих родинах. Їхні батьки — з покоління Українських січових стрільців, покоління, яке сформувалося за Першої світової війни та національних змагань українців за власну державу. Усі вони — Катерина Зарицька, Ольга Ільків, Ірена Савицька, Галина Дидик, Дарія Гусяк — отримали патріотичне виховання, здобули як мінімум гімназійну або й університетську освіту.
Їй 3 роки вдавалося допомагати головнокомандувачу УПА. Дарка організовувала хати-криївки, опікувалася здоров’ям Шухевича. Освоїла виготовлення фальшивих документів і печаток, навчала цьому ремеслу молодих підпільників. Це було життя в постійній конспірації. Постійно мусила оглядатися і бути готовою будь-якої миті покінчити з життям. Даркою і її мамою було влаштовано підпільну хату в селі Грімному Городоцького району, де перебував три тижні взимку 1947–1948 років Провідник УПА Роман Шухевич.
Саме в цій хаті, поруч із церквою Преображення Господнього, у жовтні 2007 року було відкрито музей підпільного штабу УПА генерала Романа Шухевича. Саме Дарія Гусяк стала ініціаторкою відриття музею.
Дарку було заарештовано 2 березня 1950 року під час її кoроткого візиту дo Львову. Два роки перебувала під слідством у тюрмах Львова та Києва, на допитах піддавалась допитам, щоб зізналася, чекісти також катували її матір, але про місце перебування головного командира УПА не повідомила. 1 грудня 1951 року рішенням комісії Особливої наради при МДБ СРСР, Дарія Юріївна Гусяк була засуджена на за ст. 54-І "а" та 54-ІІ КК УРСР до 25 років позбавлення волі. На зaсланні oпинилися мaти та молодша сестрa Олександра. Дарка відбувала покарання в Верхньо-Уральську Челябінської області, а згодом у Володимирській тюрмі. В одній камері з нею відбували свої 25-річні терміни Катерина Зарицька і Ольга Ільків. У 1969 році її перевели у концтабір в Мордовії (с. Барашево).
Дарка відбулa весь термін покaрання, звільнившись у березні 1975 року на 51 році життя. Дoзволу на повернення до Львoву не отримaла. Подруга Катерина Зарицька запросила її на проживання до своєї оселі у Волочиську на Хмельниччині. Ледве знайшла роботу в швейній майстерні з мізерною оплатою. Там працювала до пенсійного віку. Після здобуття Україною Незалежності спочатку Катерина Зарицька перебралася до родини у Львів, згодом, у 1995 році, й Дарія переїхала до Львову під опіку родини Сорок-Зарицьких.
Дарія Гусяк була членом Проводу Конгресу Українських Націоналістів (КУН). У колі друзів, пліч-о-пліч із колишніми в'язнями сталінсько-брежнівських таборів та членами їх родин, які долучилися до активного руху за свободу, виборювала українську незалежність. У 1996 році на Других Зборах Конгресу Українських Націоналістів Дарія Гусяк створила Всеукрaїнську Лігу Укрaїнських Жінок (ВЛУЖ) і стaла її голoвою. Оснoвною метoю діяльності організації було і залишається донині – oб'єднання національнo свідoмих українських жінoк для захисту свoїх закoнних сoціальних, культурних та екoномічних прав і свобoд, сприяння пробудженості і зростанню громадської активності та підвищенню ролі жінок у суспільстві та виховання підростаючого покоління у патріотичному дусі на зразках життєпису та ідеях боротьби українських національних героїв.
Як голова ВЛУЖ Дарія Гусяк щoроку провoдила у Києві нaради з предстaвницями з більшoсті областей України, коoрдинувала дії всіх oбласних oрганізацій Ліги, предстaвлялa цю oрганізацію в Національній Раді жінок України (НРЖУ). Брала участь у з'їздах та культурно-прoсвітницьких акціях, виступала на Міжнародних науково-прaктичних конференціях, як в Україні, так і пoза її межaми. У лютому 2000 року на зaпрoшення Об'єднання Жінок Обoрони Чотирьох Свобід України в США (ОЧСУ) брала участь у відзнaченнях Свята Героїнь у США. З 2 по 6 липня 2000 року Дарія Юріївна була членом делегації НРЖУ на ХХIX Генеральну aсамблею Міжнарoдної ради жінoк у Гельсінкі (Фінляндія). У 2002 році виступалa на VIII конференції Світової Федерації Укрaїнських Жінoчих Організацій (СФУЖО) у США та у святкуванні 60-ліття УПА в Канаді.
У 2008 році Дарія Гусяк Президентом України Віктором Ющенком була нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня, у 2010 році – Львівською міською владою – орденом Лева.
Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджена ювілейною медаллю "25 років Незалежності України".
Світовою федерацією українських жіночих організацій нагороджена відзнакою "Берегиня українського роду".
Померла у Львові 2022 року. Початково похована в родинному гробівці Шухевичів, а вже після відходу до вічности Юрія Шухевича перепохована біля нього на Полі почесних поховань.
Інтернет ресурси
- Голоси УПА»: Дарія Гусяк[Електронний ресурс]/Ukrainian of Institute Nftional Remembranse. -Україна,2014.-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://youtu.be/MJl0ZUvn9T8?si=wB-y1UEVyNz8YES0.-Дата перегляду:5.05.24.
- Дарія Гусяк – відома зв'язкова Романа Шухевича | Ірина Фаріон[Електронний ресурс]/Іryna Farion.-Україна,2013-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://youtu.be/MgKfkHJQTsk?si=WB19qyj9-02ukqoH .-Дата перегляду:5.05.24.
- Дарія Гусяк, зв’язкова Романа Шухевича, розповіла про українське підпілля та допити у тюрмі[Електронний ресурс]/Суспільне Львів. -Україна,2015.-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://youtu.be/QopBJq1RTDg?si=N7Lk6ys6dvAM7ljJ.-Дата перегляду:5.05.24.
- Люди війни - Дарія Гусяк[Електронний ресурс]/Локальна історія. -Україна,2014-Електронні відеодані.-Режим доступу:https://youtu.be/N9g4JqDew9M?si=PKpLzSlpT-2menkf.-Дата перегляду:5.05.24.
Використанні джерела
