Херсонська обласна
універсальна наукова бібліотека
ім. Олеся Гончара
ПН-ЧТ: 9:00-18:00
СБ-НД: 9:00-18:00

145 років з часу написання І.С.Нечуєм-Левицьким повісті «Кайдашева сім’я»

21.09.2023 13:11

«Українське життя - то непочатий рудник, що лежить десь під землею;
хоч за його бралися й такі високі таланти, як Шевченко, то безконечний матеріал...»
Іван Нечуй-Левицький

Творчість письменника - справді «непочатий рудник», своєрідна художня енциклопедія України, за якою можна вивчати її минуле та сучасне, багатющу культуру, мову, побут, етнопсихологію тощо. Іван Нечуй-Левицький увійшов в літературу, як автор неповторних та оригінальних перлин словесності, а ще відверто засуджував зросійщення України. “Микола Джеря”, “Кайдашева сім’я”, “Бурлачка”, “Причепа”, “Хмари”, “Над Чорним морем”, “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський” – це тільки невеличка частина спадщини, що лишив по собі літератор. За півстоліття творчої діяльності Іван Семенович написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, п’єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей.


Титульна сторінка прижиттєвого видання «Кайдашевої сім'ї» а авторським побажанням Іванові Франку (1887)

Одним із найвідоміших та найпопулярніших творів Івана Нечуя-Левицького є, безперечно, повість «Кайдашева сім’я». Цей твір був написаний автором у 1878 р., а вже наступного року - надрукована у львівському журналі «Правда». Того ж року повість вийшла у Львові окремими виданнями.

«Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного,
хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору.
Тут усе виконує свою визначену автором роль, веде свою мистецьку партію,
як інструмент у хорошому оркестрі чи хорі.»
Максим Рильський

Ще перед тим, як повість почала друкуватись у «Правді», Іван Семенович почав клопотатись про дозвіл на її видання у Російській імперії, але царська цензура дуже довго не дозволяла публікацію. Тоді письменник підготував нову редакцію. Одержавши нарешті російський цензурний дозвіл, він опублікував її в Києві в 1887 році.

Найбільш суттєва відмінність між першою й другою редакціями повісті полягала в розв'язці. У першій редакції була така кінцівка: «Діло з грушою не скінчилось і досі. А груша все розростається і вшир, і вгору та родить дуже рясно, наче зумисне дражниться з Кайдашами та їх жінками, а здорові, як горнята, груші й досі дратують малих Лаврінових та Карпових дітей».

У другій редакції автор запропонував іншу розв'язку: «Діло з грушою скінчилось несподівано. Груша всохла і дві сім'ї помирились. В обох садибах настала мирнота й тиша».

Дехто з представників інтелігенції відверто дорікав письменникові, нібито він вивів українців дріб’язковими та сварливими. Насправді ж ішлося про яскраво виявлений індивідуалізм як домінантну рису в менталітеті українців. Якби старі Кайдаші та сім’ї їхніх синів Лавріна і Карпа жили не по сусідству, а на значній відстані, кращих і дружніших родичів не було б у Семигорах.

Анатолій Базилевич. Ілюстрації до повісті «Кайдашева сім'я» (1960)

Повість має точну вказівку на місце, де відбуваються події. Село Семигори, дуже майстерно змальоване митцем у повісті, було авторові майже рідне. Тут у дитинстві та юності Іван Семенович навіть деякий час жив у родичів, був знайомий із багатьма семигорськими ровесниками. Кайдаші мали своїх прототипів: сім’ю Мазурів із цього ж таки села, яка прославилася постійними бійками й колотнечею. Вуличне прізвище Мазурів – Кайдаші – письменник і подарував своїм літературним героям. Хата заможних Мазурів справді стояла на кутку Солоному, коло церкви, поруч справді був горб, на якому ламалися вози. Жили у Семигорах і свати Мазурів – багаті Довбиші.

«Кайдашева сім’я» – яскравий зразок реалістичної соціально-побутової повісті, у якій на матеріалі повсякденного життя селянства розкриваються характерні риси вдачі українського народу: його індивідуалізм, прагнення жити окремим, самостійним життям

У 1993 р. було засновано Літературно-мистецьку премію імені І. Нечуя-Левицького. Цією премією нагороджують за високохудожнє оригінальне втілення українського національного характеру у творах літератури та мистецтва.



Сцени з вистави «Кайдашева сім'я». Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка

Попри всі зміни, заборони та цензуру «Кайдашева сім’я» ще й досі популярна та актуальна. Це підтверджують нові зовсім не звичні інтерепретації цього звичного для нас твору, наприклад, серіал «Спіймати Кайдаша»(2020р) – сучасна версія життя відомої родини за мотивами класичної повісті. Любителі театру та цікавих постановок мають оцінити сучасне бачення твору Івана Нечуя-Левицького в п’єсі «Кайдаші 2.0» від Дикого театру. Проте й книжкові видання дивують своєю оригінальністю: лише погляньте на концептуальне оформлення «Кайдашевої сім’ї» від видавництва «Основи» або на комікс за повістю Івана Нечуя-Левицького.


Комікс за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я». Видавництво «Грані-Т». Художниця Наталія Тарабарова (2007)

Для часу написання і перших видань повість «Кайдашева сім’я» була дуже актуальна. Проте минуло 145 років, а інтерес до цього твору не згасає. Висока художність, яскравий гумор і гостро поставлені важливі для українців проблеми зробили цю повість улюбленою книгою мільйонів читачів.

Повість «Кайдашева сім’я» «з погляду на ...високоартистичне змалювання селянського життя
і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства».
Іван Франко

Використані джерела

Календар подій

      1
2 3 4 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031