«Не маловірна я, занадто вірю,
і віра та мене навік погубить».
«Одержима», Леся Українка
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) – видатна українська письменниця, поетеса, фольклористка та перекладачка. За своє життя вона писала у багатьох жанрах: поезія, драма, публіцистика, проза, лірика, епос. Активно працювала в галузі фольклористики та розвинула новий жанр в Україні – драматичну поему.
«Від часу Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте" Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хорої дівчини», – писав про неї Іван Франко. Й не дарма, попри тяжку хворобу та долю письменниці, написані нею твори вважають одними з найвизначніших в українській літературі.
У 2021 році виповнюється 120 років від написання драматичної поеми Лесі Українки «Одержима». Климент Васильович Квітка з приводу цього твору писав: «Ранньою весною 1901 року в Мінську серед дуже шарпаючих нерви обставин і при найбільшому піднесенні сили за одну ніч була написана "Одержима". Ся річ відразу здобула признання усіх, кому була показана, – бо перед незвичайною силою сеї речі мусили замовкнути всякі теорії про те, що для нашої громади придатне і що непридатне. Мабуть, з сього моменту і почався рішучий перелом її творчості до драматичної поеми».
«Одержима» була створена на біблійному сюжеті, де драма одержимої Міріам постала з надмірності – з любові до Месії (втілення вищого сенсу й добра), із засліплення світлом його духу. Оповідаючи про неї, Леся Українка показала три зрізи свідомості – самої Міріам, Месії та народу. Мораль «люду» є споживацькою. Месія попри розуміння цього дбає про людей, «кому що бракувало, він давав». Народ же просив та приймав його «дива», але не йняв віри, що він є Сином Божим. Міріам же йшла разом із юрбою за Месією, але на відміну від інших, нічого не просила, тільки сподівалася погляду його. Героїня драми разюче відмінна від народу. Вона зреклась себе в ім’я любові, істини та власного ідеалу, що не співпадають з ідеалами та цінностями натовпу. Викриваючи устами Міріам юрбу, письменниця бачить в її вчинках, нібито зумовлених релігійними мотивами, просте нікчемство душ.
Драматичну поему «Одержима» Леся Українка написала у ніч на 18 січня 1901 року, жахливе щоденне нервове напруження біля смертельно хворої близької людини знайшло ось такий несподіваний вихід. Саме у цю ніч стан хворого Мержинського Сергія Констянтиновича, близького друга Лесі, за котрим вона доглядала, погіршився. (На фото ліворуч – Леся Українка з С.К. Мержинським).
Майже два з половиною місяці поетеса відважно боролася за життя свого коханого. Та рятунку не було – 3 березня він сконав у неї на руках. Під
час хвороби Мержинського майже всі товарищі та друзі забули про нього, навіть гуртківці – спільники по пропаганді – не згадували й не навідувались. Біля ліжка хворого залишилися тільки родина Тучапських та Лесині родичі. Пізніше, 13-14 січня 1903 року, письменниця згадує ту ніч у листі до Івана Франка: «…такий вже фатум над поетами, що мусять гукати на майданах і "прорицати, аки одержимі", в той час, коли б хотіли в землю увійти від туги і замовкнути навіки. Ви он кажете, що в моїй "Одержимій" епічний тон не витриманий, що навіть і вона лірична. Діло сьогодні пішло на щирість, то признаюся Вам, що я її в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогеї. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: "J`en ai fait un drame…"».
«Одержиму» вперше було надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник» у 1902 році. Того ж року її передрукували у збірці Лесі Українки «Відгуки».
У 2001 році за мотивами цього та інших біблійних творів письменниці («На полі крові», «Йоганна, жінка Хусова») було створено фільм «На полі крові. Aceldama» (режисер Ярослав Лупій).
Драматична поема «Одержима» розпочала новий етап у творчості Лесі Українки. Як писав дослідник української драматургії ХІХ – поч. ХХ ст. О. Ставицький, у цьому творі «повністю виявилися важливі ознаки всієї подальшої драматургії Лесі Українки: висока напруга пристрасті і філософської думки, могутній духом позитивний герой, безкомпромісне зіткнення двох антагоністичних начал, що ніколи не кінчається примиренням».
