22 квітня
САГАЙДАЧНИЙ ЄВГЕН ЯКОВИЧ
[1886-1961]
український художник і педагог
(До 125-річчя від дня народження)
Сагайдачний Євген Якович народився у м. Херсоні. Дитячі та юнацькі роки майбутнього художника пройшли у Петербурзі. Мистецьку освіту здобував у приватних майстернях петербурзьких професорів – художників Ціонглинського та Кордовського. Митець займався скульптурою, декоративним розписом (“Весілля”. 1911 р.), театральними декораціями, живописом (“Вулички в Туреччині”, “Коні”. 1912 р.). Вся його творчість глибоко народна. Незабутнє враження справляють його акварельні та темперні пейзажі, образи жінок-трудівниць у їх повсякденній роботі. Починаючи з 1909 року Є. Сагайдачний брав участь у художніх виставках в Петербурзі, Москві, Києві, Ризі. Понад 40 років художник присвятив педагогічній діяльності: працював в Українській академії мистецтв, Київському художньому інституті, у Косівському училищі прикладного мистецтва (нині Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва).
Останні роки свого життя митець займався мистецтвом Гуцульщини та Прикарпаття, протягом 17-ти років збирав вироби народних майстрів. Пізніше з ініціативи громадськості на базі надбань сім’ї Сагайдачних виник музей гуцульського мистецтва та побуту на громадських засадах, який з часом став складовою частиною Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини, де представлено унікальну колекцію творів майстрів краю.
Вдячні нащадки шанують пам'ять українського митця, на фасаді Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва встановлено меморіальну дошку Євгену Яковичу Сагайдачному, одна з вулиць м. Косова названа іменем Сагайдачних.
Література
ІСТОРІЯ українського мистецтва: В 6-ти т. Т. 5: Радянське мистецтво 1917-1941 років. – К., 1967. – 490 с.
Сагайдачний Є. Я., с. 19, 224.
САГАЙДАЧНИЙ Євген Якович (22.IV 1886, Херсон – 21.VIII 1961, м. Косів Івано-Франків. обл.) – укр. художник і педагог // Мистецтво України: біогр. довідник. – К., 1997. – С. 521.
ДЖУРАНЮК Ю. Чарівна квітка Гуцульщини / Юрій Джура-нюк // Наука і суспільство. – 1978. - № 12. – С.49-50.
