 17 вересня виповнилося 170 років від дня народження Михайла Івановича Павлика. Це була видатна постать на історичному тлі ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. Важко переоцінити його роль у суспільно-культурному поступі України. Однак, на жаль, склалося так, що потужна діяльність Михайла Павлика повною мірою не вивчена й залишається невідомою широкій громадськості. Навіть у наукових колах про нього говорять здебільшого на рівні загальному. А був Михайло Іванович людиною широкого та щедрого обдарування, писав вірші й прозу, все життя займався журналістикою, був редактором, видавцем, бібліографом, перекладачем, філософом, істориком, етнографом, фольклористом.
17 вересня виповнилося 170 років від дня народження Михайла Івановича Павлика. Це була видатна постать на історичному тлі ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. Важко переоцінити його роль у суспільно-культурному поступі України. Однак, на жаль, склалося так, що потужна діяльність Михайла Павлика повною мірою не вивчена й залишається невідомою широкій громадськості. Навіть у наукових колах про нього говорять здебільшого на рівні загальному. А був Михайло Іванович людиною широкого та щедрого обдарування, писав вірші й прозу, все життя займався журналістикою, був редактором, видавцем, бібліографом, перекладачем, філософом, істориком, етнографом, фольклористом.
Він чи не найближчий друг і соратник Івана Франка, учень і послідовник Михайла Драгоманова. Все життя присвятив М. Павлик служінню своєму народові, національному відродженню України. В цих своїх устремліннях був у числі перших українських суспільно-громадських діячів.
Листування з М. Драгомановим та ярлик "соціаліста" призвели до перших арештів (1877) і відрахування з університету. 1878 редагував з І. Франком журнал "Громадський друг", а після його конфіскації – збірники "Дзвін"  і  "Молот".  Уникаючи   чергового   ув'язнення,  з   1879   по   1882   перебував   у   Женеві    (Швейцарія),   потім   –   у    Монпельє   на   півдні   Франції,  допомагав    М.   Драгоманов у та                        С. Подолинському готувати збірник "Громада".
у та                        С. Подолинському готувати збірник "Громада".
Був одним із засновників (1890) та неодноразовим головою Русько-української радикальної партії, редактором її видань ("Народ", "Хлібороб", "Громадський голос"), дійсним членом НТШ (з 1900) і його першим бібліотекарем (1897–05). 1888 упорядкував і видав каталог бібліотеки Ю.-І. Крашевського на 649 сторінках. Підготував "Спис творів Івана Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності: 1874–1898" (1898) та бібліографію праць М.Драгоманова (у кн.: Павлик М. Михайло Петрович Драгоманов: 1841–1895: Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів. Львів, 1896), опублікував свою "Переписку" з ним у 8-ми томах (1910–12), видав розвідку М. Драгоманова "Пропащий час: Українці під московським царством (1654–1876)" зі своєю передмовою (1909) та інші його науково-публіцистичні й епістолярні твори. Перекладав твори Г. Гауптмана, Г. Ібсена, М. Лєскова, О. Островського, В. Реймонта, М. Салтикова-Щедріна, Л. Толстого, О. К. Толстого, Г. Успенського, М. Чернишевського та ін. Збирав фольклор, листувався з багатьма видатними діячами того часу.
1910–1912 був отаманом Львівської повітової "Січі", 1914 – заступником голови Головної української ради, в якій представляв Русько-українську радикальну партію. Підтримував ідею незалежності України.
Та загалом його життя було важким і нужденним. Більш детально про долю цього велетня у царині духу Ви можете дізнатися перейшовши за посиланням Михайло Іванович Павлик…
