Скільки 
ще на історичній карті України незвіданих доль, нерозкритих імен... І переважна більшість із них пов'язані з Росією... Негативно пов'язані: через катування та розстріли...
Серед них й ім'я Ровинського Дмитра Діомидовича ( Демидовича) - українського актора, режисера й театрального діяча, члена Центральної ради УНР.
Родом Дмитро з українських міщан історичної Гетьманщини. Народився 8.11.1892 або 1888 (точна дата так і не була встановлена) в Зінькові, тепер Полтавської області. А ось помер 3 листопада 1937 року в Сандармосі.
З'ясовано, що Сандармох є спеціальною територією, яку використовували органи НКВС СРСР для проведення масових страт цивільного населення. Зокрема, об'єкт Сандармох став місцем розстрілу соловецького тюремного етапу 1937 року, в якому перебували відомі діячі культури, науки, військовики, технічна інтелігенція, священство. Серед убитих — священник з Ватикану, який збирав дані про порушення прав людини в Радянському Союзі, сотні вихідців з України, зокрема митці Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер'ян Підмогильний, Мирослав Ірчан, професори-історики Олександр Бадан-Яворенко, Сергій Грушевський, Володимир Чехівський, письменник та міністр освіти УНР Антін Крушельницький.
Колишній член Центральної ради УНР після революції лишився безпартійним та займався режисурою в театрах, або в якості актора сам грав на сцені. Ровинський Дмитро Діомидович розпочав свою кар’єру у мандрівних українських трупах. Працював у театрах Києва, Харкова, Полтави, Дніпропетровська (театр Садовського, театр ім. Шевченка та інші). В Ленінград переїздить у 1930 році, де організовує та очолює український театр "Жовтень".
Серед його вистав - "Наталка Полтавка" І. Котляревського, "Гайдамаки" за Т. Шевченком в інсценізації Л. Курбаса, "Вій" Остапа Вишні за М. Гоголем і М. Кропивницьким, "97" М. Куліша, "Мандат" Ердмана, "Моральність пані Дульської" Г. Запольської та інші.
14 листопада 1931 року його заарештовують. Слідство тривало до березня 1932. Виїзною сесією Колегії ОДПУ в м. Ленінград 21 березня Ровинського Дмитра Діомидовича було засуджено за ст. 58-11 КК РСФРР на 5 років концтабору за так звану контрреволюційну діяльність. Відбував покарання у Свірському таборі, де працював завідувачем гужтранспорту. 30 листопада 1930 року Нарсудом Лодейнопольского району був засуджений додатково на 1 рік за ст. 111 (“в силу злочинної недбалості допустив потраву посіву”).
Перебуваючи на Соловках в табпунктах “Анзер” і “Кремль”, працював у театрі та зіграв роль в постановці Леся Курбаса “Аристократи”. Вона мала стати агіткою того, як гуманно і винахідливо чекісти перевиховують вчорашніх “злодіїв та повій”.
9 жовтня 1937 Особливою трійкою УНКВС Ленінградської області засуджений до найвищої міри покарання. В урочищі Сандармох вирок приведений в дію 3 листопада 1937 року. Та тривалий час офіційною датою смерті значилося 28 березня 1942.
Більше можна дізнатися, звернувшись до джерел:
Про нього:
Українська біографістика : зб. наук. пр. Ін-ту біогр. дослідж./ В.С. Чишко; Національна академія наук України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського- К. : НБУВ, 1996.
Вип. 2: - 354 с. - Бібліогр. наприкінці ст., ISBN 966-02-1203-8
