На черговій з
устрічі в Майстерні радості "ТВОРИМО Й ВИТВОРЯЄМО" мова йшла про апсайклінг. Ми з дівчатками розбиралися що це таке, навіщо воно нам потрібне, чому штопка стає трендом і чому це краща опція, аніж секонд-хенд.
Ми всі визнаємо загрозу, якою для планети є пластик, що розкладається сотні років, чи батарейки, які вбивають все живе навкруги. "Та до чого ж тут одяг?" - скажете ви. А до того, що старі джинси чи діряві шкарпетки так само небезпечні.
Сучасна мода надзвичайно швидкоплинна, споживачі купують удвічі більше одягу, ніж 20 років тому, а носять його вдвічі менше. Багато речей взагалі затримуються у наших шафах лічені тижні - до першої затяжки чи дірки. Щорічно середньостатистичний житель нашої планети викидає 32 кг одягу та взуття. За підрахунками Агентства з охорони навколишнього середовища США, з 1960 року кількість текстильного сміття у світі збільшилась на 811%, а фешн-індустрія вже офіційно визнана другим за величиною забруднювачем довкілля після нафтогазової промисловості.
Теоретично вторсировиною може стати будь-який одяг, але на практиці на переробку потрапляє лише 15% ношеного одягу, все інше відправляється на смітник. Гарантією "другого життя" для речей не є навіть їх передача у секонд-хенд - це лише подовжує шлях левової частини ношеного одягу до звалища. Так, один із наймасштабніших цвинтарів секонд-хенду можна побачити в африканській Гані. Жахливі картини гор відходів швидкої моди на прибережних територіях вражають - нікому не потрібний одяг просто змивається в океан.
Поки екологи хапаються за голову, а бізнес будує нові сміттєспалювальні заводи, багато людей замислюються над тим, як можна допомогти природі самотужки. Споживати менше і носити довше останнім часом стало одним зі світових трендів, але ж і новенького чогось хочеться!
Ось тут і стане в нагоді апсайклінг, який передбачає повторне використання вживаних речей. Наприклад, розмалювали, ховаючи плями з потертостями і вуаля - новий тренд - ексклюзивно й екологічно. Своїм досвідом у оновленні одягу ділилася з присутніми одна з учасниць майстерні - Домбровська Домініка. Ми мали можливість спостерігати за її роботою над перетворенням старих джинсів в ексклюзивну річ. А також змогли оцінити нові характеристики поношених кросівок.
Родзинкою відвідування Майстерні радості є її вільний формат. Тож поки одна з майстринь ділиться своїми напрацюваннями у певній галузі мистецтва, інші займаються тим, що їм зараз найближче до душі. Дівчатка малюють, вишивають та валяють іграшки з шерсті. І все це проходить у творчій та дружній атмосфері.
