6 червня в Україні – це трагічні роковини підриву російськими окупантами греблі Каховської ГЕС у 2023 році. Ці події стали одним із найбільших техногенно-екологічних лих в історії України і всієї Європи після аварії на ЧАЕС.
Руйнування греблі призвело до масштабного затоплення населених пунктів, сильного забруднення навколишнього середовища, загибелі людей і тварин, знищення природних екосистем та кардинальної зміни водного балансу півдня країни. У зоні лиха опинилися близько 80 населених пунктів. Водночас стрімке осушення Каховського водосховища призвело до втрати одного з найбільших штучних водойм Європи об’ємом понад 18 кубічних кілометрів води.
Але природа здатна дивувати навіть науковців – там, де десятиліттями стояла вода, досить швидко утворився новий ландшафт. У перші місяці після теракту пустельні пейзажі швидко перетворилися на вербовий ліс. Цей ліс, утворений на дні Каховського водосховища, – унікальне природне явище, яке екологи називають безпрецедентним для всієї планети.
Фахівці Центру екологічної інформації Гончарівки поспілкувалися з Іваном Мойсієнко, українським ботаніком, професором Херсонського державного університету, який нещодавно повернувся з 4-денної експедиції у вербовому лісі.
За словами науковця, польові дослідження тривали з 12 по 16 травня. В них взяло участь три групи: двоє ботаніків, сам Іван Мойсієнко і його колега Ганна Куземко вивчали рослинність; зоолог і голова правління Української природоохоронної групи, Олексій Василюк досліджував зоологічне різноманіття; експериментальні ботаніки, Олександр Поліщук і Катерина Романенко, зосередилися на життєдіяльності нового лісу.
За свідченнями Івана Івановича це була 9 експедиція до водосховища. Безперечно, було знайдено нові види рослин:
- Ми ще не підбивали підсумки цього разу, але задля точності можу сказати, що на початку формування лісу на цій території було всього 11 видів рослин, а на кінець 25-го нараховували вже 340. Я думаю, цього разу ми знайшли 2-3 десятки нових видів.
Основний висновок, який зробили дослідники – ця екосистема стає складнішою і набуває ознак справжнього лісу.
- Ми в цьому році вивчали не тільки флору, але й рослинні угруповання. Рослинні угруповання – сукупність видів певних рослин, які зустрічаються в певних умовах. Раніше ми описували тільки окремі види рослин А тепер, хоча цим угрупованням всього на всього три роки, ми вирішили, що вони вже досить зрілі, щоб класифікувати їх як угруповання, - додає фахівець.
- А якими є ознаки справжнього лісу?
- Я подивився критерії, які застосовують в ЄС. Там вони досить такі ліберальні: якщо 10 % площі зайняті деревами, які вище 5-ти метрів висоти то це вже можна класифікувати як ліс. У нас зайнято як правило 90-100 % площі і висота на 2025 рік була більше ніж 5 метрів, а максимальна – досягала більше 7-ми метрів. Тому ця екосистема вже повністю підпадає під визначення ліс. В 24-му році ми так ще не могли сказати, тому що середня висота верби була менше 5-ти метрів, тому тоді ми не могли називати це лісом.
У медіа та дописах інколи зустрічається формулювання «вербово-тополевий ліс», робимо висновок, що там водяться і тополі. А які взагалі дерева присутні зараз в цій екосистемі?
- Тополя чорна, тополя біла, верба червоніюча, верба біла. Зустрічався ясен та в’яз. Але вони дуже молоді, десь метр висотою. Домінуючим видом все ж є верба червоніюча. Я думаю, через років 5, а може й менше ми і дуб там побачимо, – припускає Іван Мойсієнко.
Також професор біології поділився з нами різними аспектами своєї роботи:
- Ми зосередилися в найбільш широкій частині водосховища в районі селища Ново-Воронцовки. Ця частина шириною більше 13 км знаходиться якнайдалі від лівого берега. Моя робота, як ботаніка, полягала в тому, що я разом із колегою робив геоботанічні обстеження: ми брали певні ділянки 10 на 10 метрів і записували всі види рослин, які потрапили до них. Якщо нам попадалися якісь рослини, яких ми не знали, ми брали з собою гербарії.
Окрім цього Іван Іванович розповів нам і про роботу інших членів експедиції. Експериментальні ботаніки Олександр Поліщук і Катерина Романенко облаштували серед вербового лісу цілу лабораторію. Згідно зі специфікою їх роботи вони проводили заміри не лише вдень, а й вночі: працювали із 6 ранку і аж до півночі. В них було багато приладів і вони вимірювали і температуру, і хімічний склад, і фотосинтез верби, зокрема асиміляцію СО2.
Івана Івановича вразили результати досліджень його колег:
- От мене часто питають: чого верба так швидко росте? Я відповідаю – багаті ґрунти, доступ до води, багато сонця і відсутність конкуренції. А фізіологи кажуть, що оці мули дуже багаті на органіку (відмерлі водорості, рештки ракоподібних тощо). Органіка не розкладалась, тому що була під водою. Коли вода зійшла, завдяки бактеріям почалось стрімке розкладання. Під час цього виділяється величезна кількість вуглекислого газу. Він активно використовується при фотосинтезі і побудові тіла рослин. Верба поглинає велику кількість оцього вуглекислого газу з дна водосховища, – розповів науковець.
Тобто робимо висновок: вербовий ліс захищає цю місцевість не тільки від інвазійних видів, а він також уловлює вуглекислий газ, основний парниковий газ, який призводить глобального потепління.
Повну версію інтерв’ю можна прочитати на сайті Центру екологічної інформації Гончарівки за посиланням.
