30 січня
ТРАПЕНОК ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ
[1941–2009], художник
(До 85-річчя від дня народження)
 |
|
Фото: вебсайт «Відділ мистецтв. ХОУНБ |
Майбутній художник народився у родині сільських учителів у невеличкому селі Атуб Тангуйського району Іркутської області (росія). Саме там і промайнуло його дитинство. Вже в шкільні роки захоплювався роботами живописців, його душа прагнула малювати.
У 1957 році родина Віктора переїхала до м. Нової Каховки. Тут хлопець закінчив середню школу і отримав свою першу нагороду за майстерність у малюванні – грамоту за відмінне виконання пейзажного етюду «Плавні».
Значно вплинуло на нього знайомство з родиною на той час головного архітектора м. Херсона Юрія Костянтиновича Насєдкіна. Ця надзвичайно освічена та інтелігентна людина познайомила Віктора зі своїм улюбленим художником Георгієм Курнаковим. Надзвичайно вражений простотою талановитого митця, хлопець говорив: «Справжній художник, чиї роботи відкрили мені зовсім інше уявлення про те, що і як треба робити, …показує мені свої роботи та ще й каже, ніби ставлячи мене врівень з собою: “Молодий чоловіче, нашим з вами вчителем повинна бути природа!”». Ці слова молодий художник запам’ятав, як найціннішу настанову, і любов до природи проніс через усе своє життя. Особливо любувався мальовничими Кринками.
Курнаков радив хлопцеві обов’язково вступати до художнього училища, щоб розвивати свій талант і присвятити своє життя мистецтву.
Серед захоплень Віктора був також спорт. Якось, представляючи свою школу на спортивних змаганнях, він спізнився на вступні іспити в Одесі. Саме тому був вимушений вступати до навчального закладу наступного року. Цей рік викладав малювання у рідній школі. Потім два роки навчався в училищі, але, через бійку, був відрахований.
Три роки Віктор служив в армії, рік був вільним слухачем у загальновідомій Строганівці (Вище художньо-промислове училище ім. С. П. Строганова). 1970 року закінчив з відзнакою Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова. Його педагогами були відомі українські художники В. М. Савранський, Я. В. Киричек, В. Г. Путейко.
У цьому навчальному закладі 1968 року Віктор познайомився зі своєю майбутньою дружиною, сімнадцятирічною одеситкою. Надія згадує: «Я ніби передбачила нашу зустріч. Якось, сидячи в аудиторії, сказала собі: ось увійде новий хлопець – він і стане моїм чоловіком. І зайшов Трапенок». Їх посадили за одну парту, і з того часу доля поєднала цих молодих людей. Вони майже не розлучалися 42 роки.
Після завершення навчання Віктор спочатку працював в Одесі, а в 1972 році переїхав у Херсон. Працював у художньо-промислових майстернях. Виконував замовлення на художнє оформлення архітектурних споруд міста і області: створював мозаїчні панно, декоративні розписи, вітражі, різьблені рельєфи. Дружина жартома називала Віктора «придворним художником», бо він часто писав портрети осіб місцевих органів влади.
Найбільшим захопленням талановитого художника був станковий живопис. Його живописні серії «Жатва», «Крим. Гурзуф», «Весна в Кринках», «Осінь в Кринках» вражають чистотою і реалістичністю письма. А численні натюрморти – яскраві, насичені, колористичні.
Художник дуже любив пленери (живописна техніка зображення об’єктів при природному світлі і в природних умовах, простіше кажучи – на природі). Віктор Михайлович зазначав: «Не варто говорити про те, що дає художнику пленер. Мабуть, кожен живописець на пленері проходить ніби процес очищення. Це стосується як внутрішнього стану, так і безпосередньо очищення палітри, колористичного прозріння, нове відкриття для себе давно відомих істин».
Природа у його роботах виглядала одночасно звичайною і незвичайною. Це був його погляд, пропущений через його серце. Твори Віктора Трапенка зберігають багатство відтінків навіть у чорно-білому зображенні. Художник постійно удосконалював образ Херсонщини, який простежується в багатьох панорамних індустріальних пейзажах суднобудівного заводу, краєвидах нашого міста, дивовижних ліричних мотивах села Кринки. Навіть натюрморти В. Трапенка асоціюються з природою нашого південного краю.
Надія Яківна, дружина митця, прикладала максимум зусиль, щоб створити йому умови для творчості. Вона перевозила чоловіка на човні на невеличкий острів, поверталася, щоб приготувати їжу і привезти йому, і, звичайно, багато позувала. На численних полотнах можна простежити саме її постать: у човні, біля причалу, на острові.
Жінка пригадує: «Постійно, кожного року, весною й восени, ми їздили на етюди, тому що в цей час з’являється плановість і кольорова гама, що для художника надзвичайно важливо. Згадую, як там весною співав соловейко, як восени хлюпались у ставку дикі качечки… Ми їздили завжди удвох, там я відчувала, що він належить лише мені і що наше життя – моноліт». Так з’явилися полотна: «На тихій річці», «Пізня осінь», «Біля старої верби», «Зимно. Кринки» та інші.
Хоч художник і відмовився від побутових справ, але його майстерня завжди блищала. А його улюблена фраза була: «Не важливо – що, важливо – як!».
У 1988 році митець вступив до лав Спілки художників України.
Віктор Трапенок займався громадською діяльністю. Протягом трьох років (1991–1993 рр.) він очолював Херсонську організацію Національної спілки художників України.
З 2000 по 2009 роки займав посаду відповідального секретаря організації, у 2001–2002 роках був викладачем живопису у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Митець був дипломантом Міністерства культури і мистецтв України та Національної спілки художників України у 2001 році.
Чудові роботи художника милують око відвідувачів не лише художніх музеїв України, а й країн СНД. Багато полотен є окрасами приватних колекцій Франції, Угорщини, Німеччини.
2004 року Віктора Трапенка було визнано кращим художником року.
25 серпня 2009 року його серце зупинилося. Він тихо пішов з життя, залишивши на мольберті незавершену картину «Натюрморт з білою гортензією…».
«Навіть і не думай померти раніше за мене, бо хто ж наведе лад у моїх роботах?», – говорив художник своїй дружині, захоплений мистецтвом. «Так і сталося», – розповідає Надія Яківна. «Я завжди старалася бути для нього не просто дружиною, а й подругою і соратницею в усіх його справах і творчості, – каже жінка. – Нашим дітям, а у нас двоє синів, дуже пощастило з батьком – він поводився з ними ненав’язливо, був їм і другом, і товаришем, і напарником у роботі й на етюдах. Віктор для мене – вічний. Він пішов тихо, як святий – я до сьогодні не усвідомлюю, що його немає. Для мене він ніби поїхав на пленер. А я все думаю: як він там – без мене…».
У листопаді 2022 року полотна Віктора Трапенка, серед яких – пейзажі та натюрморти, що зберігалися у фондах Обласного художнього музею ім. О. О. Шовкуненка, були викрадені окупантами. Та вкрадене мистецтво продовжує жити серед нас. Український бренд OLIZ зобразив півонії з натюрморту митця на своїх хустках.
Джерела
Виктор Трапенок : [альбом] / Виктор Трапенок ; сост. Н. Я. Трапенок ; фоторепрод.: С. В. Брилева, Н. И. Джерук ; фотоматериалы: П. Ф. Стороженко [и др.]. – Киев : АДЕФ-Украина, 2011. – 159 с.
Виктор Трапенок : кат. выст. : выст. посвящ. 70-летию со дня рожд. худож. : буклет / Херсон. худож. музей им. А. А. Шовкуненко. – Херсон : [2009?]. – [1] л. (слож. в 5 с.).
Курнаков в моей жизни / Виктор Трапенок // Вечерн. Херсон. – 2011. – 12 февр. (№12). – С. 7, 30.
Спогади про херсонського художника.
Про життєвий та творчий шлях
Батурин Олег. Выставка памяти Мастера / Олег Батурин // Новий день. – 2012. – 26 січ. (№5). – С. 24.
Про персональну виставку херсонського художника в Новокаховській картинній галереї.
Каптур Оксана. Надежда Трапенок: «Я не воспринимаю, что его нет, я представляю себе, будто он просто уехал на пленэр без меня» / Оксана Каптур // Вечерн. Херсон. – 2011. – 10 февр. (№11). – С. 6.
Крючкова Тетяна. Віктор Трапенок: «Ніколи не кривити душею...» / Тетяна Крючкова // Вгору. – 2011. – 17 берез. (№11). – С. 16,17.
Мошенский Александр. Художник Херсонщины / Александр Мошенский // Кахов. новости. – 2012. – 5 апр. (№13). – С. 5.
Пам'яті Віктора Трапенка // Вгору. – 2009. – 27 серп. (№35). – С. 11.
Некролог, присвячений художнику з м. Херсона.
Сошнікова Ірина. Нова виставка в Каховському музеї / Ірина Сошнікова // Кахов. зоря. – 2012. – 29 берез. (№14). – С. 3.
Про персональну виставку херсонського митця в історичному музеї.
Інтернет-ресурси
Віктор Трапенок [Електронний ресурс] // Art кавун : [артблог]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://artkavun.kherson.ua/zhivopis-viktora-trapenka.htm. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 27.06.2025.
Знайомі пейзажі [Електронний ресурс] : фоторепортаж // День : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://day.kyiv.ua/photo/znayomi-peyzazhi. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 27.06.2025.
Мистецтвознавець Лілія Вольштейн про В. М. Трапенка [Електронний ресурс] // Відділ мистецтв. ХОУНБ ім. Олеся Гончара : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://art.lib.kherson.ua/mistetstvoznavets-liliya-volshteyn-pro-vm-trapenka.htm. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 27.06.2025.
