«Понад тисяча творів, що вийшли з-під його пера – це справжня ріка мудрості. Початок її у джерелах фольклору, в казках і прислів’ях, у піснях і думах. І недаремно його називають патріархом української байки, бо через усе своє життя проніс він у серці незрадливу відданість до цього бойового жанру літератури».
Феофан Скляр
Отже, він був патріархом української байки ХХ століття, який створив понад 30 авторських і перекладних книжок, переважно сатири й гумору, за його ж самоіронією, був «широко відомий аж до Колими». Водночас цей видатний земляк українців із Кіровоградщини, маючи таку славу й такий тираж видань, більше, ніж пів мільйона примірників, довго залишався невідомим.
Народився Микита Павлович Годованець 26 вересня 1983 р. у селі Вікнині Гайсинського повіту Подільської губернії (нині Гайворонський район Кіровоградської області) у родині хлібороба. Спочатку навчався у початковій церковно-парафіянській школі, де й привернув до себе увагу вчителя Йосипа Чайки, який побачив у хлопчикові талант та здібності до літератури. Батько, Павло Годованець, при активному сприянні вчителя віддав свого найменшого сина із восьми дітей до Степашнівської второкласної учительської школи. Тут Микита знайомиться з творами Т. Шевченка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки. Перші прочитані книжки і живий народний досвід, мова матері, батька, поезія Т. Шевченка глибоко запали в душу юнака, спонукали до власної творчості.
Творчий дебют Годованця відбувся в 1913 році. Його поезії вперше опублікували на шпальтах тижневика «Маяк» (київське видання). За чотири роки низка його поетичних творів була опублікована в ревельській газеті.
Я син нужденного села.
Вишневий сад, обдерта стріха –
То мій притулок і утіха.
Природа вчителем була.
У злиднях, в темряві, в журбі
Провів роки свої дитячі,
А далі – серденько гаряче
Кував в стражданні, в боротьбі.
Шукав бажаних берегів –
Знайшов розчарувань багато;
Шукав настирливо, завзято
Нових думок, нових шляхів.
Після закінчення Степашанської вчительської школи Микита Павлович навчався на дворічних курсах із підготовки до університету, вчителював у церковно-парафіяльних школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. В 1914-1918 роках перебував не військовій службі. Повернувшись до рідних місць, деякий час вчителював по селах, а затим став працювати в редакціях газет «Червоний край» (Вінниця) та «Радянська Волинь» (Житомир).
У 1920 році молодий Микита Годованець оселяється у Кам'янці - Подільському, де працює вчителем в селі Голосків. Місяць (від 28 жовтня 1920 року) був вільним слухачем історико-філологічного факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету. Саме в цей час з-під його пера виходять байки. Згадуючи ті часи, байкар писав: «Мені довелося бути редактором і секретарем видань журналу «Сільська біднота» у Кам'янці - Подільському, а далі для видавництва «Червона Галичина» я перекладаю Дем'яна Бідного. Тоді й виходить збірка Д. Бедного «Байки і вірші». Завдяки йому я знайшов путь байкарську, став слугою рідного краю».
Перша книжка оригінальних байок Микити Годованця «Незаможник Клим» побачила світ у 1927 році. Загалом на межі 20-х-30-х років байкар видав близько десятка невеличких за обсягом книжечок, що несли переважно мотиви агітаційні, пов'язані з тогочасними завданнями утвердження нового в господарюванні, побуті, культурі.
Важливо, що Годованця як сатирика помітив ще Остап Вишня, який, прочитавши у 1920 році його байку «Максим і Павло», сказав йому: «Буде з вас байкар!» Дослідники відзначили, що М. Годованець продовжив байкарські традиції Г. Сковороди, Л. Глібова, М. Старицького, Олени Пчілки, Б. Грінченка, зарубіжних авторів. Секрети творення байки майстер оповів у «Слові про байку».
У 1925 році Микита Павлович одружився із Серафимою Миколаївною. Того ж року Годованець увійшов до «ПЛУГУ» (спілка селянських письменників), а в 1934-му став членом спілки письменників СРСР.
1935-го Микита разом із родиною переїздить до Києва. А 31 січня 1937 року його було заарештовано і звинувачено в українському буржуазному націоналізмі, а ще він буцімто був представником в Україні Євгена Коновальця. Звісно що ніяким емісаром Годованець не був, це була спланована сталінська акція викорінення української інтелігенції.
Так за постаново
ю особливої наради при НКВС від 13 червня того ж року Микиту Павловича було вислано на Середню Колиму, де він пробув до 1947 року. У 1947-му його звільнили, проте дозвіл на повернення в Україну довелося ще чекати сім років, лише в 1954-му байкар отримав змогу оселитися на Поділлі. Реабілітували поета восени 1957-го, тобто через 20 років після ув’язнення.
Оселившись у Кам'янці-Подільському, Микита Годованець віддається активній літературній роботі. Помітним внеском досвідченого митця в розвиток української байки стали його книги «Байки» (1957), «Заяча математика» (1961), «Конвалії і Лопухи» (1966), «Талановита Тріска» (1967). Тривалий час Годованець трудився над художнім освоєнням байки античних часів, епохи Відродження, творчої спадщини видатних західноєвропейських майстрів цього жанру. Його праця увінчалася виданням книг «Ріка мудрості. Байки за Езопом» (1964), «Веселий педант» (1965), «Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця» (1973).
27 серпня 1974 року Микита Годованець відійшов у засвіти. Він просив, щоб не ставили на його могилі жодної загорожі: «Не відгороджуйте мене від народу». Його поховано на старому цвинтарі на Руських фільварках.
24 вересня 1983-го в школі Кам’янець-Подільська відкрили музей Годованця. Того ж року на будинку де мешкав байкар, встановили пам’ятну дошку, а в грудні 2008-го в приміщені картинної галереї Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника відкрили меморіальну кімнату Микити Павловича.
Більше можна дізнатися, звернувшись до джерел:
Про нього:
Василашко В. Байка і колючий дріт, або Відомий і невідомий Микита Годованець [Текст] // Вітчизна. - 2005. - N9/10(вересень-жовтень). - С. 116-129
Горбатюк Василь. «... зникли - мов їх і не було» (Микита Годованець і Володимир Штангей) [Текст] // Березіль. - 2018. - N 7/8/9. - С. 151-159
З порога смерті... : письменники України - жертви сталінських репресій/ Л.С. Бойко, О.Г. Мусієнко- Київ : Рад. письменник, 1991. Вип. 1: - 494 с.
Тарасюк Галина. Той, хто «показав стежки, якими йти служить народу» [Текст] : спогади про М. П. Годованця з листами та коментарями // Київ. - 2016. - N 9/10. - С. 141-161
Його твори:
Годованець Микита Павлович. Байки/ М. П. Годованець ; вступ. ст. П. Слiпчук- К. : Рад. письменник, 1957. - 222 c
Годованець Микита. Рентабельна борода [Текст] // Науковий світ. - 2011. - N 3. - С. 23
Годованець Микита. «Я - кремінь!» [Текст] : зі спогадів і листів // Дзвін. - 2021. - N 1. - С. 27-78
Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця/ передм.: Є. Гінзбург, С. А. Крижанівський- К. : Дніпро, 1973. - 319 c
