Українці ніколи не були в ар’єргарді військово-технічної творчості. Найчастіше вони задавали нові орієнтири європейському та світовому військово-технічному й військово-стратегічному мистецтву. Не став винятком і рід Стрельбицьких, який неодноразово прославляв Україну. У Києві, Почаєві та Чернігові творили гравер Іван Стрельбицький (відомі портрети гетьманів і митрополитів його роботи, 1707 р.), гравер Федір Стрельбицький (Почаївська біблія, 1798 р.), золотих справ майстер Самсон Стрельбицький (срібні оклади і німби для ікон Києво-Печерської лаври, 1828 р.). А серед видатних географів, картографів та геодезистів Росії та України особливе місце по праву належить синові українського народу, картографові, генералу від інфантерії Івану Опанасовичу Стрельбицькому (1828-1900).
Народився Іван Стрельбицький 18 липня 1828 р. в с. Голінці Лохвицького повіту Полтавської губернії (нині – Роменський район Сумської області) в сім’ї солдата Опанаса Стрельбицького та Марії Гамалій. Залишившись рано без чоловіка, мати була змушена в 1838 р. відправити сина до Києва. Закінчивши школу землемірів, що діяла при 1-й Київській гімназії, він у 1849 р. вступив на службу до Межевого корпусу. Після реформи останнього у 1852 р. І.О.Стрельбицький одержав одночасно з чином прапорщика посаду межевого топографа, на якій пропрацював до 1854р. Тоді був переведений до Санкт-Петербурзького Гренадерського резервного полку, в складі якого у 1855-1856 рр. знаходився у діючій армії та брав участь в обороні Севастополя (Кримська війна 1854-1855 рр.).
А уже в 1857 році Іван Опанасович у тій же Москві закінчив Миколаївську академію Генерального штабу й 12 січня 1861р. отримав скерування на роботу до військово-топографічного відділу Генштабу Російської імперії. Саме тут і виконав свою першу значну роботу, що відчинила йому двері в Російське географічне товариство. Це “Карта Європейської Росії, складена відповідно до Височайше затвердженого 19 лютого 1861 року «Положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності»”. Ця та не менш фундаментальна праця І.Стрельбицького «Карта Донецького кам’яновугільного кряжу» (1869 р.) – топографічний опис Донбасу – стали не лише вагомим внеском у розвиток вітчизняної картографії та геодезії, а й принесли йому європейську славу.
Та у зв’язку з польським повстанням 1863 року І.Стрельбицький змушений знову повернутися до армії. У 1864 р. вже капітаном він призначається в Головне управління Генерального штабу для особливих доручень та учених праць.
З 1865 року Іван Опанасович служив у Військово-топографічному управлінні Генштабу, займався укладанням «Спеціальної карти Європейської Росії». З 1877 року Стрільбицький був редактором мап. Брав участь в укладанні «Нового атласу усіх частин світу», що вийшов 1868 року.
У 1869-му 40-річний офіцер військово-топографічного відділу І.Стрельбицький став членом Російського географічного товариства. Це членство вважалося надзвичайно почесним. Головою географічного товариства був брат імператора – великий князь Костянтин Миколайович, віце-головою – знаменитий географ, президент Петербурзької академії наук, адмірал граф Ф.Літке, були членами товариства й провадили дослідження на його завдання географ, сенатор та почесний член Петербурзької АН П.Семенов-Тянь-Шанський, дослідник екваторіальних країн, також наш земляк М.Міклухо-Маклай, дослідник Центральної Азії генерал-майор та почесний член Петербурзької АН М.Пржевальський...
Географічне товариство згодом відзначило роботу Стрельбицького найвищою своєю нагородою – Костянтинівською медаллю. А ще через рік, у 1890-у, Іван Опанасович ввійшов і до Російського астрономічного товариства.
До 50-річчя своєї військово-топографічної служби, а також за «Спеціальну карту Європейської Росії» Стрельбицький отримав пожиттєву пенсію. У 1875 році за цю ж працю картографа відзначено медаллю Міжнародного географічного конгресу, що проходив тоді у Парижі.
Згодом у 1883 році, після створення Іваном Опанасовичем праці «Поверхня Європи», що вийшла у Парижі (1882 р.) французькою мовою й стала вершиною творчості талановитого сина України, генерал-лейтенант Іван Стрельбицький був обраний Лондонським конгресом у дійсні члени Міжнародного статистичного інституту, оскільки у XIX сторіччі вчені поєднували географію й статистику.
Звільнений з військової служби у 1899 році, тоді ж отримав найвище в імперії військове звання – генерал від інфантерії. Помер І.О.Стрельбицький 15 липня 1900 р. у своєму маєтку в Полтавській губернії в с. Голінка.
Видатного земляка пам’ятають у рідному краї, про що свідчать споруджений на могилі пам’ятник з його бюстом та меморіальна дошка на будинку вченого.
Про нього з фонду бібліотеки:
Понпа М. Автор блискучих карт: до 180-річчя від дня народження Івана Стрельбицького / М. Понпа // Краєзнавство, географія, туризм. Шкільний світ. – 2009. – N38 (жовт.). – С. 8-10.
