Трійця, Зелена або Клечальна неділя, П'ятидесятниця, зішестя Святого Духа – як тільки ми не називаємо Зелені Свята, що настають на 50-й день після новозавітної Пасхи. І є за що! Початок літа, а отже – розквіт і буяння природи, народження Християнської церкви та благодать Святого Духа, який у ці дні сходить на землю, і відчути який має змогу кожен християнин.
Первісно Зелені Свята були святом жнив і подяки. Пізніше до нього долучилися релігійні та історичні мотиви. У християнстві свято сформувалось у ІV ст., після прийняття церквою догми про Трійцю – існування єдиного Бога у трьох іпостасях.
Бо цього дня, як пишеться у святих книгах, з небес на апостолів – простих 12 рибалок, учнів Христа, які разом з Матір’ю Божою були у світлиці будинку на Сіонській горі, – зійшли вогненні язики Святого Духа, і апостоли заговорили різними мовами, щоб надалі йти і проповідувати християнство.
У народі День Святої Трійці поєднався з дохристиянськими традиціями Зелених Свят. Приготування до Клечальної неділі починалося з четверга: дівчата йшли на поля, левади, у ліси, і там із квітів і трав плели собі вінки. У п’ятницю заготовляли лікарські трави, а також збирали росу, якою лікували хворі очі. У суботу ранком, до схід сонця, молодиці йшли на левади, у поля по запашне зілля – материнку, чебрець, полин, любисток, канупер, татар-зілля; до лісу – по галузки клену, липи, ясеня, щоб ними прикрасити свої обійстя: ворота, тини, хлів, хату.
Буяє зелень, і Господь дає
Лазурі неба і тепла по вінця,
О цій порі справіку настає
Величне християнське свято Трійці.
О. Крачило
Також на Трійцю зеленим гіллям прикрашали храми. Під час богослужіння люди тримали гілочки дерев та букети квітів, висловлюючи таким чином вдячність Богу за те, що він своїм Святим і Животворчим Духом
оновив їх, дав через хрещення нове життя.
За традицією, перший день П’ятидесятниці, неділю, церква присвячує прославлянню Пресвятої Трійці. Цей день у народі називається Троїцьким. Другий день, тобто понеділок, присвячується Святому Духу, тому називається Духовним.
Найархаїчнішим обрядом Зелених Свят, що згадується ще в літописі ХІ ст., вважається водіння Куста, інша назва – водіння Тополі. Молоду дівчину, прикрашену зеленню і стрічками, з піснями водять селом та отримують гостинці від господарів осель.
Поширеним в Україні був звичай встановлювати на вулицях села чи за селом на вигоні дерево, прикрашене квітами, стрічками, яке називалося віха або явір. Воно було прообразом відомого всім народам світового дерева, що з’єднує три світи: небо, землю і світ підземний. Навколо такої віхи збиралась молодь, яка співала пісні та танцювала.
Від Трійці розпочинався період посту – Петрівка. На першому його тижні на значній території України відзначали розигри або русалії. Вважалося, що впродовж тижня після Трійці по землі ходять русалки.
За повір’ям, тим, хто у це свято працював у полі, русалки заважали, задавали шкоди посівам, а якщо їх дуже розгнівати, то вони могли попсувати домашню худобу, птицю. Хто ж шанував свято, сподівався, що русалки берегтимуть його поля й господарство від усякого лиха.
Особливо небезпечними були русалки в перший по Зелених Святах четвер – Навський четвер або Русальний Великдень, коли мавки можуть набувати людської подоби і ходити полями, гратися біля води та на узліссях.
У цей день, як тільки зійде сонце, дівчата йшли на поле й брали із собою житній хліб, замішаний на свяченій воді. Там ламали його на кілька шматків, а потім кожна йшла на ниву свого батька, де росло жито, і на межі клала той хліб для мавок – «щоб жито родило». Також у Русальний Великдень дівчата, маючи при собі обереги (часник, любисток, полин), ходили до лісу й кидали там сплетені вінки русалкам, щоб ті наслали їм наречених.
В уявленні про русалок значною мірою відбився культ померлих. Тож у Навський четвер на кладовищах проходили колективні поминальні трапези.
По закінченню тижня після Трійці русалки поверталися додому – у потойбічний світ. Їх із почестями проводжали за село. Майже всюди в Україні проводи русалок відбувалися у полях на житах – так закликали гарний урожай.
Ідіть, ідіть, русалочки, ідіте,
Та нашого житечка не ломіте,
Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівочки у віночку...
(Укр. нар. пісня «Ой проведу русалочок до броду»)
Більше можна дізнатися, звернувшись до джерел:
Бондаренко Г. «Гілки зелені у храмах ваших…» / Г. Бондареко // Людина і світ. – 1991. – № 5. – С. 32-35: іл.
Воропай Олекса. Звичаї нашого народу [Текст] : нар.-календар. звичаї, укр. нар. одяг : етногр. нарис/ О. Воропай; ред. С.В. Цушко, худож. оформ. І. Бородаєва - К. : Пульсари, 2012. – На авантит.: З нагоди 100-ліття від дня народж. видатного етнографа і публіциста Олекси Воропая. – Бібліогр.: с. 606-614 та в підрядк. прим. – 630, [1] с. - (Програма «Українська книга»).
Ліпніцка Марія. Прийди, прийди до мене, Неділенько Зелена: сценарій свята / М. Ліпніцка // Українське слово і сучасність. – 2017. – № 3. – С. 66-71 – Бібліогр. наприкінці ст.
Рихтін А. Величне свято Трійці / А. Рихтін // Дати і події. – 2018. – № 1. – С. 100-102 – Бібліогр. наприкінці ст.
Свирида Раїса. Зелені свята, Трійця / Р. Свирида // Українська культура. – 2010. – № 5/6/7/8. – С. 81-84.
