Сміття і люди. Зворотний бік споживання

Анотація бібліотекаря:

Чи знаєте ви, що Китайська стіна вже не найбільша рукотворна споруда в світі, і не єдина, яку видно з космосу? Звалища, давно перевершили її своїми розмірами. Не далеко той час, коли нам стане тісно зі своїм сміттям на нашій невеличкій планеті.
Але не поспішайте думати, що Томас Гілланд Еріксен, автор не лише цікавої, а й гостро актуальної книги «Сміття і люди», спеціально прагне залякати читача майбутнім апокаліпсисом. Спеціальність професора Томаса Еріксена – соціальна антропологія. І його підхід також досить нетрадиційний. Автор не повчає. Він аналізує і розмірковує.
Так, що ж таке сміття? Цікавий вислів антрополога Мері Дуглас - «сміття – це річ не на своєму місці». Наприклад, трава, запхана в пластиковий мішок – це сміття. А в компостній ямі - поживне добриво для рослин. Коли ми сортуємо відходи – ми створюємо потрібне сміття.
Але цивілізація - це ж точно не прати пакети, справді? Брудні пакети викидаються без жалю. І от випадково, у Тихому океані відкрили новий острів, вп’ятеро більший ніж Норвегія, повністю з решток пластику.
«Сміття і люди» Томаса Гілланда Еріксена складається з 12-ти глав, і кожна присвячена якомусь аспекту проблеми відходів людської життєдіяльності. Нажаль Україна ввійшла в 10-ку найбільш засмічених країн світу. Отже, дуже добре, що переклад книги на українську мову з’явився одним із перших.
Прочитавши цю книгу, справді розумієш: якщо ми не хочемо, щоб наші онуки плавали серед островів сміття, неважливо - в Тихому океані, чи Чорному морі, ми не можемо більше «замітати під килим», необхідно гармонійно вписати нашу життєдіяльність в природний кругообіг.