Блог является частью библиотечного портала lib.kherson.ua
Блог
02.12.2012 13:47

Олесь Бузина "Верните женщинам гаремы"
После прочтения книги Олеся Бузины "Вурдалак Тарас Шевченко"  как-то захотелось ...

16.10.2012 09:51

Аравинд Адига "От убийства до убийства"
Я открыла эту книгу наудачу - она уже достаточно давно валяется в читалке - и пропала. Индия. Страшная,...

01.08.2012 08:43

Конкурс "Фото+цитата" для літераторів і блогерів, які мандрують
Мандри - не тільки зміна картинки, а й натхнення на творчість. Форум видавців звертається до письменників...

29.07.2012 08:30

Литературный конкурс “Облако и парус”
Объявлен международный конкурс рассказа “Облако и парус”. Дедлайн 31 октября 2012 года. Организатор:...

24.07.2012 08:26

Конкурс научно-популярных статей “био/мол/текст” 2012
Принимаются работы на конкурс научно-популярных статей “био/мол/текст” 2012 в области...


 

Гость | Войти


Версия для печати
Блог > На дальней полке > Гарсія Маркес "Сто років самотності"

Гарсія Маркес "Сто років самотності"

09.04.2011 14:13

«Сто років самотності», книга із сумною назвою, принесла своєму автору Нобелівську премію та всесвітню популярність на сто років вже точно.
Ви ніколи не здогадаєтесь, що саме стало основним джерелом творчості письменника – дитинство! Габриель Гарсія Маркес народився 6 березня 1927 року в Колумбії. Декілька років, проведених у сім”ї дідуся все життя тримаються в пам’яті автора.
Він з юності знав, що стане письменником. І не просто письменником, а видатним і відомим на весь світ.
«Натхнення приходить лише під час роботи» – Маркес завжди притримувався цього принципу. Про свої романи він думав постійно, міг переробляти їх багато разів. Наприклад, «Полковнику ніхто не пише» об’ємом в 100 сторінок спочатку мав... 500!
Магічний реалізм – літературний напрям, створений Гарсія Маркесом. Це шалений мікс реальності і фантастики, минулого і майбутньго. Це беззупинні емоції, символи, контрасти – одним словом магічний реалізм.
Палкий латиноамериканський характер, яскрава зовнішність, захоплююча манера спілкування завжди робили Габріеля центром уваги у будь-якій компанії.
Дружина письменника Мерседес чекала на одруження...14 років! Коханий повинен був досягти якихось вершин. І він це зробив – у 30 років один з найкращих журналістів країни. Його репортажі настільки популярні, що згодом видаються окремими книжками.
Але цього замало. Маркес знає, що може і повинен створити щось більше. Але шлях до зірок завжди тернистий…
«...У мене була дружина і двоє маленьких синів. Я працював піар-менеджером і редагував кіносценарії. Але щоб написати книгу, потрібно було відмовитися від роботи. Я заклав машину і віддав гроші Mercedes. Щодня вона так чи інакше добувала мені папір, сигарети, все, що необхідно для роботи. Коли книга була закінчена, виявилося, що ми винні м’ясникові 5000 песо - величезні гроші. По окрузі пішли плітки, що я пишу дуже важливу книгу, і всі торгівці хотіли взяти участь. Щоб надіслати текст видавцеві, необхідно було 160 песо, а залишалося тільки 80. Тоді я заклав міксер і фен Mercedes. Дізнавшись про це, вона сказала: "Не вистачало тільки, щоб роман виявився поганим».
Дружина згадує, що Габрієль під час медового місяця пообіцяв їй в сорок років написати найвидатнішу свою книгу.
1967 рік – Маркесу сорок – у світ виходить роман «Сто років самотності». Що це? Як це назвати? Неймовірне передбачення чи, можливо, впертість і наполегливість у досягненні своєї мети?
Габрієль Гарсія Маркес не став заручником зоряної хвороби. Він особисто працює із перекладачами своїх книжок, продовжує писати: «Якщо я не буду писати, то в мене почнеться печія, я не вмію мовчати».
У жовтні 2004 р. опублікували останній роман Маркеса «Згадуючи моїх сумних повій». За місяць до офіційної презентації книжкові "пірати" викрали рукопис і запустили цю книгу в продаж. Письменник не розгубився - у відповідь на це змінив фінал роману. Мільйонний тираж був розкуплений за рекордно короткий термін. Піратські ж підробки, більшу частину яких поліція конфіскувала, тепер предмет полювання для колекціонерів.
До речі, розповсюджений у соціальних мережах нібито передсмертний лист нібито Маркеса, авторство якого іноді приписують навіть Пауло Коельо, насправді належить перу мексиканця Джоні Велча.
Сьогодні письменнику 84 роки, у 70 він переміг рак. Його життєлюбству та оптимізму можна позаздрити та побажати доброго здоров’я.
«Ніколи не переставай посміхатися, навіть тоді, коли тобі сумно - хтось може закохатися у твою посмішку»…
 

Авторка - Марія Мороз





Напишите свой комментарий
Ваше имя
E-mail (не будет опубликован)
* Текст сообщения

Вход